Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця

— Ти слухаєш? — Запитала вона; її очі повільно закрилися, коли вона щосили спробувала залишитися у свідомості.

Річард не був упевнений, чи вийшло у нього зняти з неї ошийник вчасно. По крайней мере, він знав, що зараз вона ще була не в собі.

— Так, все добре. Я слухаю. Стерильне поле. Я зрозумів. Тепер просто розслабся, поки ми не доставимо тебе в таке місце, де ти змогла б відпочити. Тоді ти зможеш мені все це пояснити. Тепер ти в безпеці.

Річард встав, Кара і Бердіна допомогли Ніккі піднятися.

— Їй потрібно тихе місце, де вона зможе відпочити, — сказав він їм.

Бердіна обхопила Ніккі за талію.

— Я простежу за цим, лорд Рал.

Вже давно він не чув, щоб його називали «лорд Рал». Несподівано його вбила думка, що Натан міг трохи образитися через те, що так раптово був зміщений зі своєї посади. Це було не перший раз, коли він був змушений служити лордом Ралом, захисником уз, тільки для того, щоб Річард повернувся і відновив свій титул.

Перш, ніж він зміг гарненько про це подумати, він почув дивний шум. Це було схоже на якийсь тріск, можливо, на горіння, супроводжуване ударом. Як тільки чоловіки навколо розступилися, щоб пропустити Річарда і Ніккі, він побачив, що до них щось наближається.

Поглянувши вдруге, Річард не був упевнений, що він побачив. Це походило на солдата Внутрішньої Гвардії, але з іншого боку і не походило. Уніформа виглядала якось нечітко.

Генерал Трімак, зайнятий допомогою Річарду, витягнув руку, відсуваючи деяких з його людей назад з дороги, щоб дозволити Річарду пройти. Річард, тим не менш, зупинився. Він дивився на солдата, який неподалік пробирався крізь побоїще.

У цієї людини не було обличчя.

Перша думка, яка прийшла йому в голову, була, що можливо чоловік був жахливо обпаленим, тому його обличчя розплавилося.

Але його уніформа не була пошкоджена, і його шкіра зовсім не виглядала обпаленою або покритою пухирями. Замість цього вона була гладкою і виглядала цілком здоровою. По його ході не було схоже, що він був травмований.

Але обличчя у нього не було.

Там, де повинні були знаходитися очі, були тільки невеликі поглиблення в гладкій шкірі, і вище них натяк на надбрівні дуги. Там, де мав знаходитися ніс, був тільки невеличкий, вертикальний підйом, легкий натяк на ніс.

Рота не було взагалі. Він виглядав, ніби його обличчя зроблено з глини, але ще не особливо оформлено. Його руки теж були недороблені. Він не мав окремих пальців, крім великого. Руки більше були схожі на рукавиці з плоті.

Його вигляд був настільки страшним, що відразу ставало страшно дивитися.

Солдат Внутрішньої Гвардії, допомагаючи пораненому і бачачи тільки подібність гвардійської уніформи, що наближалася ззаду з боку, випростався. Він трохи повернувся, піднімаючи руку, ніби прохаючи, щоб людина, яку він спостерігав периферійним зором, зупинився. Безликий чоловік підійшов І торкнувся руки солдата.

Обличчя і руки солдата, почорніли і потріскалися, немов дуже висока температура миттєво зробила його плоть крихкою і покрилася чорною кіркою.