Інститут
- Автор: Кинг Стивен Эдвин
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-7678-9
- Переводчик: Владимир Куч
- Жанр: Триллеры
Электронная книга - «Інститут». Краткое содержание книги:
— Ну й красиво ж тут, правда? — «Красиво» прозвучало як «крафиво», але шепелявість справді була зовсім незначна, майже непомітна.
Тім вирішив не розпитувати далі про Стекгауса. Було очевидно, що це йому нічого не дасть, і крім того, зі Стекгаусом давно покінчено. Він може бути в Бразилії; може бути в Аргентині чи Австралії; може бути й мертвим. Тіма не хвилювало, де він. І цей шепелявий має рацію: нема сенсу ходити околясом.
— Помічниця шерифа Ґалліксон у Вашингтоні на закритому слуханні у справі стрілянини, що відбулася минулого літа.
— Я гадаю, вона там з історією, на яку ті люди в комітеті купляться.
Тім не мав наміру підтверджувати це припущення.
— Вона також відвідає зустрічі, де вирішиться майбутнє правоохоронних органів тут, в окрузі Фейрлі, оскільки найманці, яких ви відправили, вбили більшу частину.
Сміт розвів руками.
— Я і люди, з якими я працюю, не мають до цього жодного стосунку. Місіс Сіґсбі діяла цілком самостійно.
«Може, й правда, та не зовсім, — міг би сказати Тім. — Вона діяла так, тому що боялася вас і людей, з якими ви працюєте».
— Я так розумію, що Джорджа Айлса і Гелен Сіммз тут уже немає, — сказав містер Сміт. «Фіммз» замість «Сіммз». — Юний містер Айлс у дядька в Каліфорнії, а міс Сіммз у дідуся з бабусею в Делавері.
Тім не знав, звідки цей шепелявий узяв інформацію (Норберт Голлістер давно щез, мотель «Дюпрей» зачинився, а перед ним з’явилася табличка «НА ПРОДАЖ», яка там, найпевніше, надовго), але інформація була правдива. Тім і не очікував утекти непоміченими, це було б наївно, але йому не подобався обшир знань про дітей у містера Сміта.
— Це означає, що Ніколас Вілгольм і Каліша Бенсон досі тут. І, звісно, Люк Елліс. — Усмішка з’явилася знову, цього разу тонша. — Винуватець усіх цих прикростей.
— Що вам треба, містере Сміт?
— Насправді небагато. Ми до цього ще дійдемо. А тим часом дозвольте вас похвалити. Не лише за сміливість, яка була очевидною в ніч, коли ви напали на Інститут, по суті, самотужки, а й за турботу, яку ви з поліцейською Венді показали по закінченні тих подій. Ви їх примістили, так? Спочатку Айлса, десь через місяць після повернення в Південну Кароліну. Дівчинку Сіммз — через два тижні після нього. Обох відправили з історіями про те, як їх з невідомих причин викрали, тримали невідомо скільки часу в невідомому місці, а тоді відпустили… теж із невідомих причин. Ви з поліцейською Венді спромоглися організувати все це, хоча в самих вас справи йшли досить скрутно.
— Звідки ви про це все знаєте?
Настала черга шепелявого не відповідати, але це пусте. Тім здогадувався, що принаймні частку інформації він отримав прямо з газет чи інтернету. Повернення викрадених дітей завжди потрапляє в новини.
— Коли черга Вілгольма й Бенсон?
Тім поміркував, тоді вирішив відповісти:
— Нікі вирушає цієї п’ятниці. До дядька й тітки в Неваду. Його брат уже там. Нік не в захваті від поїздки, але розуміє, що не може тут залишатися. Каліша побуде ще місяць-два. У неї є сестра, на дванадцять років старша, живе в Г’юстоні. Каліша з нетерпінням очікує зустрічі з нею.
Це була частка правди. Як і решта дітей, Каліша потерпала від ПТСР.
— І їхні історії також витримають поліцейську перевірку?
— Так. Історії досить прості, і, звісно, вони всі бояться, що з ними станеться, якщо розкажуть правду. — Тім замовк. — Хоча їм навряд чи повірили б.
— А юний містер Елліс? Що буде з ним?
— Люк залишиться зі мною. У нього немає близьких родичів, тож йому нікуди податись. Він уже повернувся до навчання. Це його заспокоює. Хлопець сумує, містере Сміт. За батьками, за своїми друзями. — Він зробив паузу, докірливо дивлячись на блондина. — Також, підозрюю, сумує за дитинством, яке ваші люди в нього вкрали.
Тім чекав відповіді від містера Сміта на ці слова. Сміт не відповів, Тім продовжив:
— Зрештою, якщо ми вигадаємо достатньо переконливу історію, він продовжить там, де закінчив. Подвійний вступ у коледж Емерсона й Массачусетський технологічний. Він дуже розумний. — «Ви й самі знаєте, цього додавати не потрібно було». — Містере Сміт… вам не все одно?
— Здебільшого все одно, — відповів Сміт. Він дістав з нагрудної кишені пачку «Американ Спіритс». — Курите?
Тім похитав головою.
— Я й сам рідко це роблю, — сказав містер Сміт, — але шукав якесь розв’язання проблеми моєї шепелявості й дозволяю собі одну як винагороду, коли вдається контролювати її під час розмови, особливо довгої й напруженої, як оце в нас зараз. Помітили, що я шепелявлю?