Комісар Мегре і Кіціус
- Автор: Лапікура Валерій Михайловна, Лапікура Наталія Павлович
- Серия: Інспектор і кава (київський детектив у стилі «ретро») #5
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Нора-Друк
- ISBN: 966-8321-65-0
- Жанр: Полицейские детективы
Электронная книга - «Комісар Мегре і Кіціус». Краткое содержание книги:
У ваших руках друга книга багатотомного серіалу «Інспектор і кава». Автори визначили цей жанр, як детектив у стилі «ретро». Головний герой серіалу — капітан міліції Олекса Сирота — служив у Київському карному розшуку в 70-х роках вже минулого століття. Це були часи, коли чесний міліціонер перебував під жорстким контролем компартійних органів, прокуратури і кадебе. Прагнення реального прообразу героя бути порядним слідчим коштувало йому життя.
Як на таку пропозицію реагує нормальний лікар? Один посміється, другий пошле подалі, а третій ще й викличе міліцію, щоб оформити фальшивий виклик, як дрібне хуліганство. Але моєму двірнику не пощастило капітально. До нього приїхав сам доктор Корольов. Колишній центровий інститутської баскетбольної команди, фантазер-вигадник, хуліган від народження, лікар вищої кваліфікації, бабник-винищувач, душа товариства, а головне — лютий ворог усіляких симуляцій та симулянтів.
Бригада, яку очолював Корольов, називалася шоковою і виїздила на найтяжчі випадки. Але якщо на місці виклику «шокової» ситуації не виявлялося, то Корольов влаштовував її симулянтам негайно — і то в найвищій кондиції. Це пішло відтоді, як один іпохондрик викликав бригаду Корольова і зажадав перев'язати йому подряпаний кицькою палець, а в цей час неподалік, на вулиці помирала дитина, що втрапила в автомобільну катастрофу. І бригада до неї не встигла. Корольов тоді дочергував свою зміну, переодягся, заїхав до симулянта вже як приватна особа і одним ударом свого замашного кулака забезпечив роботу відділенню щелепно-лицьової травматології на цілий рік. Чи треба тобі пояснювати, чому кар'єра талановитого лікаря надовго забуксувала на станції «швидкої допомоги»?
Отож, Корольов із максимально серйозним виразом обличчя вислухав двірника і сказав:
— Товаришу, не панікуй! Медицина у нас хоч і безкоштовна, але гуманна. Дамо раду.
Далі хронологічно події розгорталися так: Корольов запаковує переляканого симулянта в машину і везе куди? — в Кирилівку, себто у Центральну Київську міську психіатричну лікарню ім. академіка Павлова. Надворі ніч, психи сплять, сичі в Сирецькому гаю перекликаються і світло горить лише у черговій частині. І сидить там один із найінтелігентніших київських лікарів-психіатрів Борис Миколайович, а з ним два мордовороти-фельдшери, вигнані свого часу з гицелів за звірства, — і вони втрьох зосереджено поглинають нерозведений казенний спирт, занюхуючи його ірискою «Киць-киць».
Доктор Корольов ввічливо вітається, вибачається за клопоти і пояснює шановному зібранню:
— Ось, колеги, складний випадок. Хворий стверджує, що його переслідує злий і страшний міліціонер, аби зґвалтувати через анальний отвір ручкою від мітли. Я, звичайно, у психіатрії дилетант, але мені здається, що тут тягне на манію переслідування.
Борис Миколайович наливає колезі по вінця, теж вибачається, що іриски скінчилися, і зауважує:
— У принципі, я не заперечую. Цілком може бути манія переслідування, але вже як вияв хвороби. А причини, колеги, значно глибші, значно глибші!.. Можливо, ми маємо справу з серйозною сексуальною перверсією (себто, перенесенням), пов'язаною з негативним еротичним досвідом у дитинстві, можливо, якимсь актом брутальної статевої агресії.
Один із фельдшерів і своєї освіченості підпустив:
— Його, певно, у дитинстві міліціонером лякали. От очко і заграло.
— Можливо, можливо, — веде своє Борис Миколайович, — а міліціонер якийсь конкретний чи це узагальнений образ? Що наш гість скаже?
Двірник зі стану симуляції вже доходить до стану абсолютно законного кандидата в пацієнти Бориса Миколайовича. Бо тільки й зміг, що прізвище моє назвати:
— Сирота він, той мент, Сирота…
— От бачите! — зрадів Борис Миколайович, — сирота! Я ж вам казав. Взагалі, факти гомосексуального насильства з боку старших підлітків над молодшими характерні для закладів напівпенітенціарного типу: дитбудинків, шкіл-інтернатів… причому, знаряддям насильства не завжди виступає статевий орган, а часом і підручні предмети; олівці, ніжки від табуреток тощо. Тому мене особливо цікавить ота ручка від мітли. Поза всілякими сумнівами, це стовідсотковий фалічний символ.
Двірник нарешті збагнув, у що він втрапив, — і зомлів. Доки мордовороти його відкачували, Борис Миколайович із доктором Корольовим своє допили, папери оформили і руки один одному потисли. А жертву фалічної символіки накачали транквілізаторами — та й у палату.