Діти Капітана Гранта [з ілюстраціями]

Він також знаходив час давати уроки Роберту: розповідав йому історію берегів, до яких так швидко наближався «Дункан».

Десятого вересня, коли яхта знаходилася під 5°37' широти і 31° 15’ довготи, нові приятелі Паганеля дізналися від нього про те, про що, може, не здогадуються і більш обізнані за них люди. Паганель знайомив їх з історією Америки, згадував великих мореплавців, чиїми шляхами йшов тепер «Дункан». Дійшовши до Христофора Колумба, він сказав, що великий генуезець помер, не підозрюючи, що він відкрив Новий Світ.

І тут усі слухачі почали одностайно заперечувати, але Паганель стояв на своєму.

— Це щира правда, — сказав вій. — Я аж ніяк не хочу применшувати славу Колумба, але тут нема прр що сперечатися. Наприкінці XV століття всі помисли людей були спрямовані на те, щоб полегшити відносини з Азією і західними шляхами вийти до сходу, тобто знайти найкоротший шлях до «країни прянощів». Цього і прагнув Колумб. Він зробив чотири подорожі і приставав до Американського узбережжя біля берегів Кайману, Гондурасу, Москитного берега, Нікарагуа, Верагуа, Коста-Рики й Панами, причому всі ці землі вважав японськими і китайськими. І він помер, не здогадуючись про існування величезного суходолу, який на жаль, навіть не успадкував його імені.

— Я хочу вірити вам, дорогий Паганелю, — відгукнувся Глена-рвап. — Але це мене дивує, і я хочу вас запитати: хто ж із мореплавців узнав правду про відкриття Колумба?

— Його наступники, починаючи з Охеди, який супроводив Колумба в його подорожах, потім Вінсенте Цінсон, Америго Вес-пуч'чі, Мендоса, Бастідас, Кабраль, Соліс, Бальбоа. Ці мореплавці пройшли вздовж східних берегів Америки, позначаючи на карті їхні межі: триста шістдесят років тому їх несла на південь та сама течія, що тепер несе і нас з вами. Уявіть собі, друзі мої, ми перетнули екватор якраз у тому місці, де перетнув його Пінсогі останнього року XV століття, і ми наближаємося до того самого восьмого градуса південної широти, де Пінсон пристав тоді біля берегів Бразилії. Через рік португалець Кабраль спустився південніше — до порту Сегуро. Потім мореплавець Веспуччі під час своєї третьої експедиції, 1502 року, просунувся ще далі на південь. 1508 року Вінсенте Пінсон і Соліс об’єдналися, щоб спільно обстежити американські береги, а 1514 року Соліс відкрцв гирло річки Ла-Плати, де його зжерли тубільці. Через загибель Соліса слава першому обійти повий материк випала Магеллану. Цей великий мореплавець 1519 року вирушив до Америки з п’ятьма судами. Він проплив уздовж берегів Патагонії, відкрив порт Бажання, а також порт святого Юліана, де довго простояв. Потім, відкривши під п’ятдесят другим градусом широти протоку Одинадцяти тисяч дів, що згодом дістала його ім’я, Магеллан вийшов у Тдхий океан. Яка ж бо радість охопила його, як забилося від хвилювання його серце, коли він побачив море, що розкинулося перед ним, виблискуючи під променями сонця!