Рекламне бюро пана Кочека
- Автор: Тевекелян Варткес Арутюнович
- Год: 1969
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Переводчик: Карл Скрипченко
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Рекламне бюро пана Кочека». Краткое содержание книги:
Чабан і пекар, наборщик і боєць загону ЧОП, студент Інституту народів Сходу і партійний працівник, співробітник радянського повпредства в Ірані і директор великого текстильного комбінату… Багата на події біографія згодом дала матеріал для творчості письменника.
Перші романи В. А. Тевекеляна «Життя як воно є» і «Життя починається знову» побачили світ 1950 року.
Значним творчим доробком письменника стали книги «Граніт не плавиться» (1962) та «За Москвою-рікою» (1966).
У своєму новому романі «Рекламне бюро пана Кочека» (1967) Тевекелян відтворив подвиг молодих радянських розвідників-антифашистів, які чотирнадцять довгих років жили і працювали за кордоном, гуртуючи навколо себе бійців проти фашизму.
У книзі намальовано яскраву картину міжнародного життя напередодні другої світової війни.
— Так от, Борро, скільки часу вам треба, щоб виготувати об'ємний макет «Багдадського злодія»? І що для цього вам потрібно?
Обличчя художника на мить освітилося радістю, потім знову стало зосереджене.
— Якщо дасте помічника і забезпечите матеріалами, думаю, днів за три впораюсь.
— Чудово. Матеріали візьмете внизу, в майстерні. Помічника запросіть самі. Ви знаєте розміри вітрини кінотеатру?
— Так, мосьє. Я виміряв вітрину.
— Є до мене запитання?
— Либонь, поки що нема.
Відпустивши художника, Василь поїхав до власника кінотеатру, в якому демонструвався «Багдадський злодій». У маленькому кабінеті, зі стінами, суспіль обвішаними афішами, відбулася нелегка для Василя розмова.
— Я прийшов з діловою пропозицією, — сказав Василь власникові кінотеатру.
— Слухаю вас, — відповів той, не запросивши навіть сісти.
— Я співвласник рекламної фірми «Жубер і компанія». Наша фірма, окрім інших справ, розробляє зараз нові методи реклами кінокартин. Замість застарілих, набридлих фотовиставок і панно ми пропонуємо об'ємні рекламні макети, що зображають окремі, взяті з фільмів епізоди, які можуть інтригувати глядача.
— Чого ж думаєте цим досягти?
— Привернути увагу публіки, викликати інтерес до фільму.
— Гм… Скільки коштуватиме ваш макет?
— Приблизно тисячу — тисячу двісті франків.
— О-го-го! — власник кінотеатру махнув рукою. — Тисячу франків! Це майже чверть денної виручки. Яка рація витрачати такі гроші, коли фірма кінопрокату мусить постачати нас рекламним матеріалом безплатно? Ні, мосьє, нічого у вас не вийде.
— Думаю, ви помиляєтесь. Наша реклама допоможе вам принаймні подвоїти виручку. Чому б вам не спробувати?
— Я не маю ні часу на експерименти, ні зайвих грошей… Якщо вже «Багдадський злодій» не дає повних зборів, то не допоможе ніяка реклама!
— В такому разі дозвольте нам рекламувати картину безплатно, як дослід.
— Безплатно? — здивувався хазяїн. — Навіщо це вам?
— Хоча б для того, щоб довести всім — у першу чергу вам — переваги нашого методу. Від вас потрібно буде тільки одне — освітити макет. Більше того, ми даємо зобов'язання зняти рекламу на першу вашу вимогу.
Наполегливість Василя, його переконаність справили враження. Власник кінотеатру знизав плечима.
— Ну що ж, дійте… Вітрина у вашому розпорядженні. Про освітлення я подбаю. Але пам'ятайте — жодного сантима…
— Дякую вам! — І Василь вийшов.
З кінотеатру він поїхав до директора-розпорядника великого універсального магазину і запропонував оформити вітрину меблевого відділу.
На відміну од похмурого хазяїна кінотеатру, молодий директор-розпорядник був привітна і балакуча людина. Він поцікавився, як саме збирається рекламна фірма «Жубер і компанія» оформити вітрину. А побачивши малюнок Борро, засміявся і сказав:
— Це незвично і дотепно. Парижани люблять таке!.. Ми міняємо оформлення вітрини щомісяця і взагалі витрачаємо на рекламу купу грошей. Спробуємо потратити трохи і на ваш експеримент. За оформлення меблевої вітрини пропоную вам триста франків, а там видно буде. До роботи можете стати хоч завтра.
— Що ви, мосьє! Такої суми не вистачить навіть на купівлю потрібних матеріалів.
— Ваша ціна?
— Тисячу двісті франків. І то тільки для початку. Певен, що згодом, пересвідчившись у перевагах нашого методу реклами, ви самі збільшите розмір гонорару.
— Ні, ні, це дуже дорого! Звичайно оформлення вітрини обходиться нам від трьохсот до семисот франків. Даю вам шістсот, згодні?
— Щоб мати можливість продемонструвати вам нашу рекламу, я, мабуть, погоджусь… Сподіваюсь, ми підпишемо угоду, що гарантує виплату обумовленої суми?
Директор подзвонив, увійшла секретарка, і він дав розпорядження підготувати угоду.
Виникла невелика пауза, і, щоб заповнити її, директор зав'язав з відвідувачем розмову.
— Ви, мабуть, іноземець, добродію? У вас ледь помітний акцент…
— Цілком правильно, я з Чехословаччини.
— І ви вже випробували свої методи реклами?
— Авжеж, у себе на батьківщині. Великий, я б навіть сказав, гучний успіх, яким супроводжувались мої досліди, і привів мене сюди, у Францію. Чехословаччина чудова, але маленька країна, і там ніде розвернутися людині з розмахом. Інша річ — Франція!..
— Буду радий і надалі не втрачати ділових стосунків з вами. — Директор-розпорядник явно симпатизував Василеві. — У наш час вести торгівлю нелегко!.. Ось незабаром, коли настане весняно-літній сезон, виникнуть нові турботи — розпродати не продані за зиму товари, рекламувати нові до сезону… Подумайте про це і, якщо у вас з'явиться оригінальна ідея, поділіться зі мною.