Українська усна народна творчість
- Автор: Лановик Мар'яна Б., Лановик Зоряна Б.
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Жанр: Культурология
Электронная книга - «Українська усна народна творчість». Краткое содержание книги:
В темнім лісі на камені Хоче й очі видзьобати,
Лежить жовняр поранений. Кости ж мої розтягати.
Темна нічка зимненькая, Ой ти, орле сизокрилий,
Мати ж моя рідненькая. Ти мій брате рідномилий,
Нащо мене породила? Принеси сю вістку мою
Умираю, ревно плачу. Та й прощай рідню мою —
Що при смерти вас не бачу: Брата, сестру, мать стареньку
В темнім лісі ні хатини, Та й вдовицю молоденьку,
Ані жінки, ні родини. Та й дрібненькі сиротята,
Нема кому заплакати, Що не мають свого тата...
Рани мої завивати. («В темнім лісі на камені»)
Лишень сумно вітер грає, Орел збоку заглядає:
Переважна більшість цих пісень побудована в формі діалогу (часто уявного діалогу-звертання до найближчих людей):
Умер жовняр, умер, ему не дзвонили, Приїхали два жовняри та му вистрілили. Не плач, тату, не плач, не вдавайся в тугу, Поховали твого сина у зеленім лугу. Не плач, мамко, не плач, не йди до ворожки, Поховали твого сина в полі край дорожки. Не плач, брате, не плач, не вдавайся в ліки, Поховали твого брата жовняри навіки. Не плач, сестро, не плач, гіркими сльозами, Поховали твого брата межи деревами. Не плач, мила, не плач, черлена калино, Бо вже нема та й не буде того, що-с любила.
У жовнірських піснях теж домінуючими є мотиви туги за домом, смутку, самотності, тяжкого вояцького побуту. Особливо період Першої світової війни спричинився до появи значного пласту пісень, породжених історичними та суспільними обставинами того часу. Страх перед війною вилився у ліричне осмислення її жахів та наслідків (смерті, каліцтва, сирітства). Все частіше зустрічається мотив небажання іти у військо, спроб уникнути служби:
Як прийшла ми карта нароковать.
Став я свого неня дошиковать:
— Ой неню ж мій, неню, вчини ми ту волю
— Йди за мене служить на ту войну!
Але навіть про війну жовнірські пісні не є такими трагічними, як солдатські: вони більш ліричні, ніж драматичні, передають почуття молодого вояка, не згадуючи подробиць його побуту. Ряд пісень присвячено любовній тематиці: багато з них оспівують кохання жовніра і дівчини з того дому, де він на постої, залицяння вояка до молодиці У корчмі та ін.:
В неділю рано стало світати — Чом в тебе, госпосю, уста солодкі?
Стали ся жовніри квартирувати. — То від медочку, мій жовнірочку. Господар з хати — жовнір до хати, — Чом в тебе, госпосю, очки чорненькі? Став жовнір госпосю ревідовати. — То від ноченьки, мій ти миленький... («Кукала зозуля од калиночки»)
Серед жовнірських пісень на любовну тематику є чимало жартівливих:
Ой надвисли чорні хмари, А я молод споглядаю
Дрібні дощі йдуть, На чужі жінки.
А молоді жовнярики Чужі жінки, як ластівки,
Мід-горівку п'ють. Як ружевий цвіт,
Ой п'ють они мід-горівку, А ти мені, шабелино,
їдять ягідки, Зав'язала світ...
(«Ой надвисли чорні хмари»)
Ф. Колесса в огляді «станових» пісень, зазначав: «Але ж деяка частина вояцьких пісень касарняного типу має дуже свобіднии, навіть сороміцький характер, а в мові їх помітні сліди чужих впливів: чеських, словацьких, польських, російських, а то й німецьких». Слушність такого спостереження підтверджує і такий текст:
Машеруют шволіжери, щаслива їм дорога Гей, га, ха, ха, ха, щаслива їм дорога. А вахмайстер попереду бефель їм видає... А ритмайстер на конику швадрону рівняє... Коли ж вас ся, шволіжери, назад сподівати?... Вже не треба, дівчинонько, о том споминати... Кохалися, любилися, старшина не знала... Ой та тепер розийшлися, як чорная хмара... Чорна хмара розийдеся, дощику не буде... З жовнірського закохання ніґди ніц не буде...
(«Машеруют шволіжери»)
Жовнірські пісні є дуже своєрідним жанровим різновидом усної словесності, що формувався під впливом іншомовних культур, відмінного способу життя і мислення. Тому хоч вони до певної міри зберігають національну традицію (елементи тематики та поетики козацьких, історичних пісень, українську символіку, образи-архетипи та ін.), проте в них відчувається і деякий відхід від цієї традиції, породжений суспільними та політичними умовами.
Жовнірські пісні, які як жанр формувались на основі козацьких пісень, у свою чергу стали джерелом тематики та поетики стрілецьких пісень. Частина з них, що має виразний епічний характер, де вказуються конкретні особи, події та ін., творять історичний героїчний епос. Однак чимало стрілецьких пісень є власне ліричними творами, побудованими на зразок козацьких, вояцьких, жовнірських Кріпацькі пісні