Оповістки з Меекханського прикордоння. Північ-Південь [UK]

— Як це: нічого не можна зробити?

Завер Бевлас навперемін то нервово пошарпував бороду, то поправляв манжети сорочки. Ані бороді, ані манжетам краще від цього не ставало.

— Я тут не для того, щоб хапати злодіїв, які користуються чарами, — пояснив Кеннет. — Для цього в міста є власний майстер магії.

— Дервен… — бургомістр промовив це тим тоном, яким згадують родича не при пам’яті. — Наш чародій не переніс би навіть бруду з однієї кишені в іншу за допомогою магії. Не його спеціальність. До того ж з ранку не можу з ним зв’язатися. Двері будинку наглухо замкнені, на спроби докричатися він не відповідає.

— То вибийте двері.

— Потребуватиму чогось більшого, ніж стадо кіз, що взялися невідомо звідки, щоби наказати вибити двері в дім мага. Навіть такого, як Дервен Клацв.

— Уже відомо, в кого зникли ті тварини?

— Ні, лейтенанте. Уже багато років усі тварини в долині носять знаки своїх власників. Ці їх не мають.

— І що в зв’язку з цим?

— Скоро до мене можуть звернутися представники усіх родів в долині. Я готовий закладатися, що коли рознесеться новина, то кожен із них розпізнає в тих козах свою зниклу скотину. Кожен, — ще одне шарпання майже позбавило бургомістра бороди. — А мені доведеться проводити докладне та дріб’язкове слідство по цій справі. Боюся, до зими ми не впораємося.

— Ми можемо щось зробити? — Кеннету це набридло. Проблеми бургомістра його не обходили.

— Не знаю. Окрім мене, писарчука та жмені міліції, ви єдині представники імперської влади в долині. Навіть судового слідчого тут немає.

— Тоді зробимо те, що планували: будемо показуватися іншим.

Я поділю солдатів на двійки й відішлю в патрулі в місто та навколо нього. До кожної пари треба приділити одного з ваших людей, бургомістре. Свою десятку я залишу про всяк випадок. Цих дивовижних тваринок я радив би зігнати в одне місце та поставити біля них охорону. Якщо чародій наважиться виставити ніс із будинку, може, йому вдасться перевірити, що тут відбувається. Якісь інші пропозиції?

Бургомістр похитав головою.

— Ні, лейтенанте. Це звучить розсудливо.

— Сподіваюся. А тепер, — офіцер указав на двері, — вибачте, бургомістре, але я маю віддати накази.

Завер Бевлас деякий час дивився на нього, ніби не міг зрозуміти, про що той каже. Схоже, його ще ні разу не виставляли за двері у власному місті. Нарешті, гнівно сапаючи, він рушив до виходу. Ледве зник з очей, Кеннет звернувся до Берґха:

— Твоя десятка візьме собак і розглянеться на схід від міста. Тварини зможуть набігатися, а ви перевірите, чи немає там якихось проблем. Як натрапите на щось незвичайне, викликайте підмогу. Жодних героїчних вчинків. Ми всі знаємо, що може зробити магія, спущена з прив’язі.