Оповістки з Меекханського прикордоння. Схід-Захід [UK]

Він шарпнувся, підірвався із землі, все ще стискаючи руки на вирваній у ясновидця зброї. На мить, меншу ніж удар серця, видіння сокири, яка розрубує безвладного Явиндера на шматочки, цілковито заволоділо ним. Бойовий шал мав присмак холодної, кришталево чистої води на губах мандрівника, що загубився посеред пустелі й голодував уже багато днів. Спокушав: „Занурся в мене. Наповнись. Давай!“.

Ні!

Із диким криком він відкинув зброю далеко від себе. Нахилився й схопив старого за вбрання.

— Чому? — видихнув тому в обличчя.

Посмішка на закривавлених губах виглядала майже чуттєвою.

— Слухай.

Ш-ш-ш-ш-ш, плюс-с-с-с-сь.

Камінчики, що падають на берег і поверхню води. Альтсін завмер. Скільки часу минуло з тієї миті, як Явиндер підкинув їх у повітря?

— Я мав упевнитися, — старець говорив невиразно, губи його починали напухати. — О Володарко. Кров. Моя власна. Знаєш, скільки часу я не відчував присмаку власної крові? І зуб… Прокляття, в мене зуб хитається.

Здавалося, він був у захваті. І водночас був переляканий.

— Хто б міг подумати, що вдасться? Казали, що таке неможливо, — зареготав він, бризкаючи крапельками червені. — Один шанс на мільйон? На сто мільйонів? Не повертайся до міста, хлопче. Тікай. Якомога далі від Храму Реаґвира й Меча. Зараз, невідкладно. Розвернися праворуч і йди на південь. У п’яти милях звідси є рибальське селище. Найми або вкради там човен й пливи собі. До несбордійців або вгору по річці, до Меекхану. Зміни вигляд, акцент, одяг. Заховайся в спокійному місці, де не буде оказій для бійок. Може, тоді ти проживеш іще якийсь час.

— Що коїться?

— Неважливо. Ти не можеш нічого змінити. Не повертайся до міста, ти їм не допоможеш.

— Кому?

— Цетрону. Та іншим. Граф знає, що ніколи не отримає влади в прибережних дільницях, якщо не знищить Ліги Капелюха. Він хотів зібрати більше інформації, краще приготуватися, але… ці твої спомини… наробили галасу… Терліх відчув, що з’явився хтось іще, тож вирішив вдарити відразу. Ввечері він відішле до порту все, що має. Усіх Праведних, більшість сторожі й найманих чарівників. Хоча насправді справа не в Товстому, а в тобі. Терліх наказав їм знайти того, хто вбив його Праведного, і в чиїй голові палають такі спомини. Тож утікай.

Альтсін відпустив старця, звівся та знайшов свої кинджали. Ясновидець уважно дивився на нього.

— Якщо повернешся — я тобі не допоможу, — сказав. — І ти, швидше за все, загинеш.

Злодій проігнорував його, засунув зброю в піхви, обтрусив вбрання і швидким кроком рушив у бік міста.