Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія

— Ніхто досі не говорив зі мною так про життя, — поскаржився дитина. — Мені не дають що-небудь побачити. Я повинен весь час залишатися всередині.

— Знаєш, можливо, перед тим як піду, я візьму тебе на прогулянку в ліс і покажу деякі з чудес світу — дерева та кущі, птахів і метеликів. Може, нам навіть вдасться побачити лисицю, і ми поговоримо ще про чудеса і радощі життя. Тобі б це сподобалось?

— Правда? Ви зробите це для мене? — Хлопчик заусміхався у весь рот.

На обличчі Річарда заграла одна з тих посмішок, від яких тануло серце Келен.

— Звичайно, — пообіцяв він, грайливо ущипнувши хлопчика за ніс.

Оуен підійшов ближче і провів пальцями по волоссю хлопчини.

— Я був колись таким як ти — Мудрим, поки не підріс і не став трохи старшим, ніж ти зараз.

— Правда? — Насупився хлопчик, дивлячись на нього. Оуен кивнув.

— Інші думали, що я обраний. Вони вважали мене особливим за мою здатність якимось чином спілкуватися з деякими потойбічними силами. Я вірив, що обдарований великою мудрістю. Тепер, озираючись назад, мені стає соромно, коли я розумію, наскільки все це було нерозумно. Я повинен був весь час слухати чужі уроки. Мені ніколи не дозволяли бути просто хлопчиком. Великі Розмовляючі вихваляли мене за те, що я правильно повторював почуте. А коли я з величезним презирством звертався до людей, вони говорили про те, як я мудрий.

— Мені теж, — підтвердив хлопчик.

Річард повернувся до Розмовляючих.

— Ось те, що ви визнавали джерелом мудрості — повторення дітьми безглуздих фраз, — звернувся він, пильно дивлячись на одного з них. — У вас є розум, щоб думати і розуміти світ навколо. Цей самообман зі сліпотою — злочин, спрямований вами проти самих себе.

З того місця, де вона тримала хлопчика, Келен бачила, як усі люди в передніх рядах повісили від сорому голови.

— Лорд Рал правий, — промовив Енсон, повернувшись до них. — До цього дня я ніколи всерйоз не замислювався над тим, як все це насправді безглуздо.

— Це не по-дурному! — Затряс головою один з Розмовляючих.

Інший, той, що з гострим підборіддям, нахилився і вихопив ніж з піхов на поясі Енсона.

Келен не могла повірити своїм очам. У неї виникло відчуття, що вона спить і бачить раптовий страшний сон, кошмар, який не можна ні зупинити, ні навіть уповільнити. Схоже, Мати-Сповідниця знала, що трапиться ще до того, як це сталося.

З лютим криком Розмовляючий раптово вдарив Енсона, перш ніж юнак зміг якось відреагувати. Охоплений сліпою люттю, Розмовляючий стрімко висмикнув закривавлений ніж і знову вдарив жертву. Лице Енсона спотворилося в шоці, і він почав опускатися на підлогу.

Вогонь свічок відбився на виблискуючій поверхні клинка, який перетворився на сталеву смужку, коли меч Річарда промайнув повз Келен. Меч Істини блискавично описав дугу, сталь заспівала особливим вібруючим дзвоном, який завжди наводив жах на ворогів. Ведений магічною силою Річарда клинок зі свистом розітнув повітря. Рука Розмовляючого досягла вершини замаху і вже почала свій смертоносний шлях вниз, коли меч Річарда увійшов в шию напалого на Енсона безумця і, без видимої затримки проходячи крізь плоть і кістки, відсік голову і плече тримаючої ножа руки. Блискавичний удар залишив довгі бризки крові на кам'яній стіні фундаменту підвалу Імперії Бандакар.