Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія

Один з Розмовляючих кинувся до Річарда, намагаючись відіпхнути його. Але той відштовхнув чоловіка так, що той осів на підлогу. Розмовляючі стовпилися в декількох кроках від піднесення. Річард поставив одну ногу на платформу, поклав руку впоперек коліна і нахилився до Мудрого.

— Відповідай на мої запитання, Мудрий. Розкажи, як сліпий, який так далеко бачить всередину себе, отримає божественне одкровення щодо способу приготування сиру. Ну ж бо, дай нам почути!

— Але… це нечесне питання.

— Та невже? Питання, що стосується їжі — нечесне? Життя вимагає бути успішним в знаходженні їжі, якщо хочеш вижити. Птах помре, якщо не зловить черв'яка. Це основа буття. Для людей все так само.

— Зупини ненависть, — продовжував торочити Мудрий.

— Ти завжди носиш пов'язку? Чому б тобі не замазати вуха і не дзижчати собі під ніс, щоб перестати думати, — Річард нахилився, небезпечно стишивши голос. — Адже тоді ти прийдеш у стан вищої внутрішньої мудрості, правда, Мудрий? Спробуй тоді здогадатися, що я з тобою зроблю.

Хлопчик заверещав і схопився з місця.

Келен, відштовхнувши Річарда і Енсона, сіла на платформу. Вона обняла перелякану дитину і притиснула її міцніше до грудей, щоб заспокоїти. Той прикипів до неї в пошуках притулку і захисту.

— Любий, ти лякаєш бідного хлопчика. Поглянь — він тремтить як осиковий лист.

Річард зірвав з хлопчика пов'язку. У сум'ятті і переляку той втупився на незнайомого чоловіка.

— Чому ти підійшов до неї? — М'яко запитав Річард.

— Тому що ви хотіли мене вдарити.

— Тобто, ти сподівався, що моя дружина захистить тебе?

— Звичайно, ви, ж набагато більші, ніж я.

— Ти зрозумів, що сам сказав? — Посміхнувся Річард. — Ти злякався і сподівався, що тебе захистять від небезпеки. Хіба це неправильно? Хотіти бути в безпеці? Відчувати захист? Шукати допомоги у того, хто досить великий і може усунути небезпеку?

Хлопчик зніяковів.

— Ні. Звичайно, ні.

— А якби у мене був ніж? Хіба ти б не захотів, щоб хто-небудь не дав мені зарізати тебе? Ти ж хочеш жити?

— Так, — кивнув хлопчик.

— Ось у цьому і полягає сенс того, про що ми тут розмовляємо.

— Що ви маєте на увазі? — Насупився хлопчина.

— Життя, — відповів Річард. — Ти хочеш жити. Це прекрасно. Ти не хочеш, щоб хтось робив замах на твоє життя. Це справедливо.

— Всі створіння хочуть жити. Кролик втече, помітивши небезпеку. Для цього йому й дано сильні ноги. Йому не потрібні сильні ноги і великі вуха для пошуку і поїдання молодих пагонів. Вуха призначені для того, щоб почути небезпеку, а ноги — втікати від неї, — заявив хлопчик.

— Олень, в разі небезпеки, попереджуюче пирхне. Змія зайдеться тріском. Вовк заричить. Ніхто з них не буде шукати бійки, але вони попереджують, що будуть захищати себе. Людина — єдина істота, яка добровільно віддасться в кігті хижакові. Тільки людина, через постійне навіювання, подібне до того, якому піддавався ти, відкине цінності, складові життя. Отже ти інстинктивно вчинив правильно, підійшовши до моєї дружини.