Світанок
- Автор: Майер Стефани Морган
- Серия: Twilight series #4
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: KM Publishing
- ISBN: 978-966-424-230-8
- Переводчик: Наталя Тисовська
- Жанр: Любовно-фантастические романы
Электронная книга - «Світанок». Краткое содержание книги:
Джей нашкрябав ціну на краєчку верхнього папірця з жовтого стосика.
Я спокійно кивнула. У мене при собі було більше. Я клацнула замком на сумці й відрахувала потрібну суму — у мене все було розкладено на купки по п’ять тисяч доларів, тож часу ця операція забрала небагато.
— Ось.
— Ах, Белло, вам не обов’язково було сплачувати всю суму просто зараз. Зазвичай ви платите половину, а другу половину — після виконання замовлення.
Я слабко всміхнулася.
— Але я довіряю вам, Джею. Крім того, потому як я отримаю документи, ви дістанете премію — в тому ж розмірі.
— Нема потреби, запевняю вас.
— Не хвилюйтеся, — (я вже не могла забрати гроші назад). — Отож зустрінемося наступного тижня тут о тій самій порі?
Він болісно поглянув на мене:
— Взагалі-то я віддаю перевагу, коли йдеться про такі справи, місцям, які не пов’язані з моїми різноманітними роботами.
— Певна річ. Я чиню зараз не зовсім так, як ви очікували.
— Я вже звик, що від родини Калленів варто очікувати будь-чого, — він скривився, але зовсім скоро опанував вираз свого обличчя. — Може, зустрінемося за тиждень о восьмій годині в «Пацифіко»? Це на озері Юніон, і до речі, там подають вишукані страви.
— Чудово.
Я, щоправда, не збиралася приєднуватися до його вечері. А якби схотіла, навряд чи йому б це сподобалося.
Я звелася на рівні ноги й іще раз потиснула йому руку. Цього разу він не здригнувся. Але на обличчі його ясно читалась якась нова тривога. Губи його були стяті, а спина напружена.
— Може, ви боїтеся, що не впораєтеся в строк? — запитала я.
— Що? — поглянув він на мене, заскочений моїм запитанням зненацька. — В строк? О ні, тут нема чого хвилюватися. Я обов’язково зроблю потрібні вам документи вчасно.
Було б непогано, якби Едвард стояв поряд — тоді б я напевно дізналася, чим же насправді так переймається Джей. Я зітхнула. Те, що в мене з’явилися секрети від Едварда, вже само було погано; а те, що мені зараз довелося з ним розлучитися, було взагалі нестерпно.
— Побачимося за тиждень.
РОЗДІЛ 34. ЗАЯВИ
Я вчула музику, перш ніж вилізла з машини. Едвард не сідав за піаніно з того вечора, коли поїхала Аліса. Захряснувши дверцята, я розрізнила музичний перехід, а тоді полилася моя колискова. Едвард ласкаво просив мене додому.
Повільно й обережно я витягнула з машини Ренесму, яка міцно спала, адже ми провели поза домівкою цілий день. Джейкоб залишився з Чарлі — сказав, що Сью підвезе його додому. Цікаво, чи то він намагався забити свою голову всілякими думками, які б витіснили загадку про вираз мого обличчя, коли я переступила поріг будинку Чарлі?
Тепер, повільно наближаючись до домівки Калленів, я усвідомила, що ще зранку поділяла надію та піднесення, які майже видимою аурою витали над великим білим будинком. Але тепер ці почуття були мені чужими.
Мені закортіло розплакатися, щойно я почула пісню, яку награвав для мене Едвард. Але я тримала себе в руках. Не хотіла, щоб він що-небудь запідозрив. У його голові я не полишу для Аро жодної зачіпки, якщо це залежатиме від мене.
Едвард озирнувся й усміхнувся до мене, коли я перетнула поріг, але й далі награвав.
— Ласкаво просимо додому, — мовив він, наче сьогодні був зовсім звичайний день. Наче в будинку не зібралося дванадцять вурдалаків, заклопотаних різноманітними справами, а ще дюжина не розбрелася околицею. — Гарно сьогодні провели час із Чарлі?
— Так. Вибач, що нас не було так довго. Я трохи побігала крамницями, купуючи подарунки для Ренесми. Знаю, ми навряд чи бучно святкуватимемо, але… — я знизала плечима.
Куточки Едвардових вуст опустилися. Він урвав гру та крутнувся на стільці, обернувшись до мене всім тілом. Поклав мені руку на талію та притягнув мене ближче.
— Я ще про це зовсім не думав. Якщо ти хочеш, щоб ми влаштували свято…
— Ні, — обірвала я його. Внутрішньо я здригнулася на саму думку, що мені довелося б удавати більше оптимізму, ніж я силкувалася виявляти зараз. — Просто не хотіла, щоб свято минулося для неї зовсім без подарунків.
— Можна поглянути?
— Як схочеш. Це дрібничка.
Ренесма спала без задніх ніг, тихенько похропуючи мені в шию. Я їй заздрила. Було б непогано втекти від реальності — хоча б на декілька годин.
Я обережно намацала в сумочці оксамитову торбинку для коштовностей — так щоб не відкривати сумки до кінця, аби Едвард не побачив, скільки там у мене готівки.
— Я проїжджала повз, і око моє зачепилося за цю штучку у вітрині антикварної крамниці.