Пожежник

Юрба сахнулася від неї, наче вона була заражена чимось набагато страшнішим від луски. На замурзаних дитячих обличчях застигли вирази зачудування і жаху. Сивочола жінка в модних окулярах «котяче око» стояла й, скрушно похитуючи головою, плакала.

Першою з юрми роззяв вирвалася Норма Гілд і плюнула на Гарпер.

— Душогубська підстилка! — загорлала вона нестямним голосом.

Гарпер здригнулася, позадкувавши, і Ґейл міцно стисла її руку, втримуючи на місці. Гарпер захитала головою, рефлекторно — «ні, то не я, я не...» — а тоді опанувала себе. Наступні півгодини їй доведеться змиритися з роллю душогубської підстилки. Вона гадки не мала, що буде з Ніком після її смерті, але, поки жива, мусила робити все можливе.

— Та як ти тільки могла?! — закричала гарна молода жінка з обличчям, вкритим прищами. Рут-як-її-там? Вона була одягнута у візерунчасту нічну сорочку, поцятковану маленькими блакитними квітами, поверх якої накинула пухку помаранчеву парку. — Як посміла?! Він любив тебе! Життя віддав би за тебе!

Черговий згуслий плювок опинився на короткому волоссі Гарпер.

Попереду вона бачила масивні кам’яні брили та грубо витесану гранітну лаву, яка так нагадувала їй місце для жертвоприношення — гоже місце, де біла королева могла би вбити священного лева. Саме там чекала решта таборян.

Коли вони дісталися зовнішньої межі кола, права нога Гарпер остаточно відмовила, підігнувшись, і жінка впала навколішки. Ґіліян схилилася над нею, немов збираючись прошепотіти щось підбадьорливе.

— Мені начхати, що ти вагітна, — промовила дівчина. — Сподіваюся, що ти тут і сконаєш.

Вона затисла Гарпер носа, перекриваючи дихання.

— Як на мене, то хай здихає і дитина.

Якусь жаску мить Гарпер не було чим дихати. З голови повтікали геть усі думки. Ґіліян могла вбити її так само легко, як і вмикачем на лампі клацнути. Тоді Джеймі знов ухопила Гарпер за потилицю, підірвала на ноги і пхнула вперед, а тоді ляснула по заду, підганяючи. Гарпер знову могла дихати.

— Вйо, кобилко! — гукнула Джеймі, і у відповідь почувся чоловічий регіт.

Озирнувшись, Гарпер побачила Майкла, який ішов між Беном і Керол. Хлопець тягнув попід руку Пожежника, наче ніс на собі мішок з вівсом. Пожежник завжди здавався дорослим, а Майкл — дитиною. Але тепер Гарпер бачила, що рудий хлопчина більший за Джона, ширший у плечах. На голову Джонові було щось натягнуте — скидалося, що то була мішковина.

Гарпер підвели до одного з високих покручених кам’яних постаментів. Уперед виступив хлопчик (якого вона подумки називала Бові), в руках він тримав жовтий держак від швабри. Гарпер подумала, що зараз її поб’ють. Однак ні. Сестри Нейборс смикнули її за руки назад. Держак притисли до дальнього боку кам’яної колони, а тоді дівчата знову взялися за клейку стрічку, прив’язуючи Гарпер зап’ястями до швабри. Варто було їм скінчити, як жінка усвідомила, що опинилася в пастці, зіперта спиною на зазублену каменюку, з відведеними назад руками.