Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
Звернення стягнення на кошти місцевих бюджетів зазвичай є неможливим, оскільки ст. 23 Бюджетного кодексу [37] допускає будь-які платежі з бюджетів лише за наявності відповідного бюджетного призначення.
Стаття 176. Розмежування відповідальності за зобов'язаннями держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад та створених ними юридичних осіб
1. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.
2. Юридичні особи, створені державою, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, не відповідають за зобов'язаннями відповідно держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад.
3. Держава не відповідає за зобов'язаннями Автономної Республіки Крим і територіальних громад.
4. Автономна Республіка Крим не відповідає за зобов'язаннями держави і територіальних громад.
5. Територіальна громада не відповідає за зобов'язаннями держави, Автономної Республіки Крим та інших територіальних громад.
1. У статті, що коментується, ідеться про цивільно-правову відповідальність у матеріально-правовому її розумінні, а не про те, чи можна застосовувати арешт до літаків, що належать державним підприємствам України та необачно здійснюють посадку в Канаді.
2. За загальним правилом, не допускається, щоб держава відповідала за зобов'язаннями створених нею юридичних осіб. Проте передбачається можливість установлення спеціальними законами протилежного.
3. Відповідно до ч. 7 ст. 77 ГК [42] казенне підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями лише коштами, що перебувають в його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить казенне підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями казенного підприємства. Це формулювання встановлює підставу для пред'явлення вимоги до держави
4. Частина 7 ст. 77 ГК, що встановлює відповідальність власника (держави) за зобов'язаннями казенного підприємства, поширюється на некомерційні підприємства, створені територіальними громадами (не виключається створення таких підприємств і Автономною Республікою Крим). Це випливає із ч. 9 ст. 78 ГК. Відповідальними особами при цьому є Автономна Республіка Крим або територіальні громади.
5. У зв'язку з визнанням цивільної правосуб'єктності територіальних громад відповідні положення нормативно-правових актів, що були прийняті до введення в дію Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» [112], повинні тлумачитись з урахуванням історичного фактора. Так, ст. 56 Конституції України [1] передбачає відшкодування органами місцевого самоврядування шкоди, завданої ними або їх посадовими і службовими особами. Це положення цілком можна розуміти так, що відповідальними у таких відносинах є територіальні громади.
6. Не виключається встановлення законами й інших правил, згідно з якими держава, Автономна Республіка Крим і територіальні громади будуть нести цивільно-правову відповідальність за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб.
РОЗДІЛ III ОБ’ЄКТИ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ
ГЛАВА 12 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ОБ’ЄКТИ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ
Стаття 177. Види об'єктів цивільних прав
1. Об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
1. Із статті, що коментується, з урахуванням ст. 190 ЦК, що визначає майно, випливає наступна класифікація об'єктів цивільних прав:
— майно:
— речі:
— речі, здатні безпосередньо задовольняти потреби особи;
— гроші;
— цінні папери;
— майнові права;
— інше майно;
— результати робіт;
— послуги;
— інші матеріальні блага;
— результати інтелектуальної творчої діяльності;
— інформація;
— інші нематеріальні блага, зокрема особисті немайнові блага.
2. Наведена класифікація може бути суттєвою для тлумачення правових норм, в яких відповідні поняття використовуються. Разом з тим треба звернути увагу на недостатню чіткість цієї класифікації. Зокрема, «інші матеріальні блага» не варто було виводити за межі поняття майна, особливо з урахуванням того, що до майна належать майнові права й інше майно.