Любов дика та прекрасна
- Автор: Смолл Бертрис
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-4109-1
- Переводчик: Наталья Третьякова
- Жанр: Исторические любовные романы
Электронная книга - «Любов дика та прекрасна». Краткое содержание книги:
— О дитино, — мовила Естер Кіра, — яка ж ти схожа на мою пані Чиру, коли всміхаєшся. Але без усмішки я б тебе не впізнала.
— Кажуть, що я схожа на матір моєї прабабусі, — відповіла вона.
Троє жінок посідали навколо низького столу, і старенька пані нахилилася вперед.
— Твій чоловік, моя люба, і досі в безпеці в Неаполі, хоча стримати його й твого капітана охорони було нелегко. Коли твоя ласка, напиши кілька рядків, що заспокоять його, а я простежу, щоб той лист дійшов. Нам іще потрібно обміркувати твою втечу. Але май терпіння. Ми це зробимо.
— Мою служницю захопили разом зі мною, Естер, і вона має повернутися зі мною. Я не можу кинути її напризволяще.
Естер Кіра безпристрасно знизала плечима.
— Викрасти одну неможливо, викрасти двох лише трохи неможливіше.
Раптово двері розчахнулися, і до них увірвався Цикалазаде-паша. Латіфа й Кат швидко повставали й граційно вклонилися.
— Естер Кіра! — вигукнув візир. — Мені сказали, що ви виткнули носа з дому, стара подруго. Що ж привело вас у мій будинок?
— Я прийшла поглянути на цю нову красуню, що полонила твоє кам’яне серце, мій господарю. І Латіфа-султан розповіла мені, що чутки, які ширяться містом, правдиві. Ти справді взяв другу дружину. Я просто чудово провела час, оточена увагою твоїх дружин, як слід потеревенивши з ними.
Візир, аж світячись радістю, владно обійняв двома руками обох молодих жінок.
— Сам султан може позаздрити такому щастю, правда ж, Естер? Хіба ж моя Латіфа не найсолодша? — Принцеса з обожненням дивилася на чоловіка, який поглянув на неї ласкаво, але лише на одну мить, а потім узявся їсти очима Кат. — А моя Інчилі хіба ж не рідкісна, вишукана коштовність?
Естер Кіра помітила, якою натягнутою була усмішка, що її Кат звернула до Цикалазаде-паші, і як напружилося її тіло. «Ця жінка може витримати будь-що, — мовила вона подумки. — Ми її повернемо додому, до її чоловіка».
Вона підкликала рабиню, що допомогла їй устати.
— Я мушу йти, мої любі. Дякую за вашу гостинність. — Вона обернулася до візира. — Ви дозволите своїм двом дружинам прийти погостювати в мене, правда ж, мій господарю?
— Звичайно, Естер, звичайно! Насправді я певен, що моя Інчилі рада буде можливості вийти в місто. Вона страждає в ув’язненні, правда ж, моя голубко?
— Зовсім трішки, мій господарю Цико, — м’яко відповіла вона.
— Тоді я скажу Гаммідові, щоб дав вам обом дозвіл подорожувати містом для закупів і гостювання, коли тільки забажаєте — звичайно ж, у закритих паланкінах і з належним супроводом. — Хоча він звертався до них обох, бачив лише Кат. — Ходімо, Інчилі, — сказав він, — я жадаю твого товариства. — Він іще раз поглянув на Естер. — Ви надаєте честь моєму дому, моя подруго. Дякую, що прийшли. Латіфа подбає про належний супровід для вас. Ходімо, Інчилі! — І вони з Кат пішли.
Залишившись наодинці, Латіфа тихо мовила:
— Бачите, що з ним діється, Естер? Він шаленіє від неї. Він проведе решту цього дня, вечір та всю ніч у її товаристві. Тільки накази султана можуть відірвати його від неї.
— Вона його не кохає, моя принцесо. Вона поки що примирилася зі своїм становищем, лише для того щоб вижити й утекти. Вона викувана з тієї ж сталі, що й Чира Гафіз. Я помітила заповзятість у її очах і міцно стиснуті губи, такі самісінькі, як були в моєї любої подруги.
Латіфа зітхнула.
— Вона таки неймовірно красива. Не дивно, що Цика її покохав.
— Краса, пхе! — чмихнула старенька. — Краса — це квітка, що швидко в’яне, моя дитино. Якщо візир кохає в ній лише її красу, то він просто бовдур. Як і її прабабуся, Інчилі — неймовірно глибока жінка. До того ж ти, мов викапана, схожа на Фірузі Кадін, моя люба, а її вважали такою самою красунею, як і Чиру Гафіз. А тепер, дитя моє, мені справді час іти. Допоможи мені дістатися до мого паланкіна.
І, спираючись на Латіфу-султан, Естер Кіра вийшла з двору.
Розділ 54
Великий візир наполягав на тому, щоб його друга дружина залишалася зовсім оголеною, коли вони опинялися на самоті в його чи в її спальні. Її темне золотаве волосся було зачесане назад і заплетене в одну велику косу, переплетену стрічками, оздобленими коштовним камінням, їй було дозволено носити тонкі золоті та срібні браслети на руках і ногах. Вона мала прислуговувати йому, без жодних заперечень виконувати всі його забаганки. І вона це робила, подумки усвідомлюючи, що лише так зможе вижити. Зовні Кат була стримана й спокійна, проте всередині в неї від кожного приниження спалахувала лють. Цей раптовий переліт людини з її кругозором у давно минулі часи, коли жінок вважали менш цінними, ніж коней, виявився для неї страшним ударом.