Науково-практичний коментар Земельного кодексу України
- Автор: Мірошниченко А. М., Марусенко Р. І.
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Правова єдність
- ISBN: 978-966-2183-41-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Земельного кодексу України». Краткое содержание книги:
Видання може стати в нагоді студентам, викладачам і науковцям правничих спеціальностей, практикуючим юристам і усім тим, хто цікавиться земельним законодавством та практикою його застосування.
4. Іноземні держави, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність із земель державної або комунальної власності, подають клопотання до Кабінету Міністрів України.
5. Іноземні юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок, подають клопотання до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради і державного органу приватизації. До клопотання додається документ, що посвідчує право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці, копія свідоцтва про реєстрацію іноземною юридичною особою постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України.
(Частина п'ята статті 129 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3235-IV від 20.12.2005, N489-V від 19.12.2006, N107-VI від 28.12.2007; в редакції Закону N 309-VI від 03.06.2008; із змінами, внесеними згідно із Законом N509-VI від 16.09.2008)
6. Розгляд клопотання і продаж земельних ділянок здійснюються сільськими, селищними, міськими радами після отримання погодження Кабінету Міністрів України.
Розгляд клопотання і продаж земельних ділянок, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, здійснюються державними органами приватизації після отримання погодження Кабінету Міністрів України.
(Частину шосту статті 129 доповнено абзацом другим згідно із Законами №3235-ІV від 20.12.2005, №489-V від 19.12.2006, №107-VІ від 28.12.2007; в редакції Закону № 309-VІ від 03.06.2008).
До частини першої. Ч. 1 ст. 129 ЗКУ передбачає особливий суб'єктний склад осіб, уповноважених приймати рішення про відчуження земельних ділянок державної власності іноземним державам та іноземним юридичним особам. Таке рішення приймається KM України за погодженням з Верховною Радою України. Продаж земельних ділянок, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, іноземним державам та іноземним юридичним особам здійснюється державними органами приватизації (якими є Фонд держмайна України та його територіальні органи) за погодженням з KM України. Правила коментованої норми щодо компетенції є спеціальними по відношенню до загальних правил, визначених ст. 122 ЗКУ. До розмежування земель державної та комунальної власності рішення про продаж земельних ділянок іноземним державам та юридичним особам приймається з урахуванням положень п. 12 розділу X "Перехідні положення" ЗКУ. Наприклад, рішенням Київської міської ради №350/3811 від 27.10.2005 земельна ділянка була продана Сполученим Штатам Америки.
Щодо поняття іноземних юридичних осіб див. коментар до ч. 2 ст. 82 ЗКУ.
Згідно зі ст. 85 ЗКУ, іноземні держави мають право набувати у власність земельні ділянки "для розміщення будівель і споруд дипломатичних представництв та інших, прирівняних до них, організацій відповідно до міжнародних договорів".
Слід наголосити, що процедура, передбачена коментованою статтею, в силу вимог ч. 4 ст. 82 ЗКУ, поширюється також і на т.з. "спільні підприємства" (див. коментар до ч. 4 ст. 82 ЗКУ).
До частини другої. Продаж земельних ділянок комунальної власності іноземним державам та іноземним юридичним особам здійснюється місцевими радами, що мають право відповідно до глави 2, ст. 83 ЗКУ розпоряджатись такими земельними ділянками. Проте на даний час землі комунальної власності в Україні відсутні, місцеві ради здійснюють розпорядження землями державної власності в межах населених пунктів відповідно до правил п. 12 розділу X "Перехідні положення" ЗКУ.
Передумовою прийняття рішення має бути отримання погодження KM України у формі розпорядження (ч. З ст. 53 ЗУ "Про Кабінет Міністрів України"). Прикладом такого акту є розпорядження KM від 27.06.2006 №433-р "Про погодження продажу земельної ділянки").
До частини третьої. Щодо поняття іноземної юридичної особи див. коментар до ч. 2 ст. 82 ЗКУ.
Чинним законодавством України передбачено обов'язкову реєстрацію представництв нерезидентів в якості платників податку на прибуток підприємств (п. 2.5. ст. 2 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств"). Хоча реєстрація постійного представництва іноземної юридичної особи (у Міністерстві зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі) передбачена також ч.ч. 16,18 ст. 5 ЗУ "Про зовнішньоекономічну діяльність", які є формально чинними, відповідно до ст. 22.20 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств", "у зв'язку з введенням обов'язкової реєстрації постійних представництв нерезидентів в якості платників податку державна реєстрація таких постійних представництв нерезидентів з моменту набрання чинності цим Законом не застосовується у тому числі в Міністерстві зовнішніх економічних зв'язків та торгівлі України або інших органах державної влади". Таким чином, достатньо реєстрації представництва як платника податку.