Коли курява спаде

Одяг, як і його відсутність, були важливими зовнішніми символами і мали велетенське внутрішнє значення, як-от у йогінів чи в суфіїв. Зміна звичного одягу на лахміття жебрака знаменувала перехід з одного стану свідомості в інший. Одяг зберігає в собі енергетику — благодать чи прокляття її власника: чи то правителя, чи то святого, чи то страченого. Зміна одягу — зміна особистості. Вперше одяг страченого виникає, коли молодшому сину туси, спадає на думку відвідати дім катів з бажанням побачити їхні таємниці: «Одяг висів на окремих жердинах. …Він звисав так тихо, ніби тут, стоячи, спали багато людей. …виднілися слабкі сліди крові, які вже почорніли. …Я …приготувався побачити… якесь висохле обличчя… Навіть коли Соднам Г’ялцен відважно накинув на себе одне з тих убрань, нічого не сталося», хоча, за визначенням маленького ката, «цей одяг — незвичайний, його залишили люди, що померли на страті, тож у ньому живуть їхні душі». Нічого і не могло статися, оскільки відбулися тільки зовнішні зміни: він набув чоловічої зрілості, шаленіли червоні маки, сталося перше вбивство і зрушилася земля від землетрусу, бо «Дурень зазвичай не може ні кохати, ні ненавидіти, тому бачить тільки голі факти. Завдяки цьому його душа, яку так легко поранити, перебуває у відносно безпечній позиції». Наступного разу мотив одягу виникає, коли молодший син, фактично своїми діями довівши право на престол, і втрачає його, зрозумівши, що жадає стати правителем, йому зраджує дружина: «…а решта вбрання в кімнаті, що мала фіолетово-чорні сліди крові на своїх шиях, закачалася в повітрі, ніби й дійсно в них мешкали чиїсь душі. Мене охопило нестримне бажання вдягти це вбрання, і я не відмовився від свого наміру… Хоча в цьому вбранні я почувався стиснутим, ніби мене хтось міцно обійняв…» Тобто стан правителя в уявленні родичів і підлеглих не вкладається і в його уявлення про справедливого владника — г'єлпо чи туси, і він уже став на інший шлях. З позиції розумних він — божевільний, став розумним і знову впав у божевілля. Проте набутий досвід змінив його внутрішньо, надав йому здатності бачити і передбачати, але не подарував можливості змінювати власну свідомість і розповідати про це.