Капітани піску. Габрієла

— Він такий слабий, він і справді може захворіти, — підтримала Флорзінья. — Такий тендітний…

— Та він теж гарний, нічого не скажеш. Так засумував, що навіть став упадати за цією вертихвісткою… Не соромиться зупинятися під її вікнами і розмовляти з нею… Я вже казала падре Базіліо…

— Що?

— Що Ільєус стає землею грішників, настане день — і Господь їх покарає. Нашле на плантації паразитів, і вони знищать саджанці какао…

— А він що відповів?

— Сказав, що я пащекую, і розсердився на мене. Сказав, що я накликаю нещастя.

— Ти, звичайно, даремно звернулася до нього… Адже і в нього є плантація. Слід було поговорити з падре Сесіліо. Він бідний і чистий душею.

— Я й з ним говорила. Він мені сказав: «Доротеє, в Ільєусі диявол вільно розгулює вулицями». І це правда.

Вони одвернулися, щоб не бачити Глорії, обличчя якої світилося посмішкою, призначеною для відвідувачів бару Насіба. Тому що дивитися на неї було все одно, що дивитися на гріх або на самого диявола.

В барі Капітан урочисто оголосив сенсаційну новину: полковник Алтіно Брандан, господар Ріо-до-Брасо, власник тисячі голосів, пристав до Мундіньйо. Полковник заходив у контору експортера, щоб повідомити йому про це. Здивований таким ходом справи, Мундіньйо запитав:

— Що вплинуло на ваше рішення, полковнику?

Він подумав про докази, які не переконали Алтіно, і про розмови, які не дали наслідків.

— Стільці з високими спинками, — відповів Алтіно.

Але в барі вже знали про невдалу бесіду і про гнів полковника Раміро. Як і завжди, чутки були перебільшеними: стверджували, що між Алтіно і Бастосом відбулася суперечка і старий політичний лідер вигнав Алтіно; що того посилав сам Мундіньйо, аби запропонувати Бастосу домовленість, просити перемир'я і пощади. Поширювалася також інша версія, автором якої був Тоніко; із збудженим виглядом він оголошував на вулицях Ільєуса усім знайомим, що місто повертається до старих часів перестрілок і вбивств. Окрім того, відповідно до версій Доктора і Ньо-Гало, які зустрічали полковника Алтіно, Раміро розгнівався саме тоді, коли фазендейро сказав, що вважає його переможеним ще до виборів, і попередив, що буде голосувати за Мундіньйо. Після цього Алтіно немовби запропонував принизливу для Бастосів домовленість. Раміро відмовився. Деінде версії змінювались залежно від політичних симпатій переповідачів, але одне було скрізь правдою: після того, як пішов Алтіно, Тоніко бігав по лікаря — доктора Демосфенеса, — щоб той допоміг полковнику Раміро, котрий почував себе зле. Того дня довго обговорювалися новини, точилися нескінченні суперечки, всі були збуджені. Жоана Фулженсіо, що прийшов на вечірню бесіду із «Папеларіа Модело», попросили висловити свою думку.

— Я думаю так само, як дона Доротея. Вона прийшла до мене, щоб розповісти про диявола, котрий блукає вулицями Ільєуса. Щоправда, їй не відомо, де він точно переховується, чи в будинку Глорії, чи тут, у барі. Куди ви заховали рогатого, Насібе?