Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз». Краткое содержание книги:
Вона почала спускатися по сходах і поверхом нижче зупинилася, щоб ще раз поглянути на закриті двері. Чандален стояв поруч.
— Треба йти до воріт, — сказала Келен. — Пріндін і Тоссідін, напевно, вже повернулися.
— Хіба це не викликає в тебе гніву? — Сам Чандален готовий був вибухнути від люті.
Тільки зараз Келен усвідомила, що на обличчі її знову маска сповідниці.
— Навряд чи мені варто показувати свій гнів прямо зараз. Але коли прийде час, ти побачиш його, обіцяю.
30
У маленькому глинобитному будиночку неподалік від пролому в стіні міського муру Келен дивилася, як Чандален розводить вогонь в невеликій ямі для багаття.
— Погрійся, — сказав він, — а я піду зустріну Пріндіна і Тоссідіна.
Він вийшов. Келен скинула накидку і сіла ближче до вогню, хоча розуміла, що якщо зігріється зараз, то потім буде мерзнути ще більше. Вона простягла руки над полум'ям і відчула, як по тілу починає розливатися тепло.
У будинку було всього дві кімнати, але для когось вони становили більшу частину світу. Келен озирнулася. Стіл розламаний, зате важка груба лава в кутку вціліла. Рваний одяг, зім'яті олов'яні миски, розбита прядка. Три котушки з нитками втоптані в долівку.
Келен помітила біля стіни пом'ятий казанок і вирішила, що простіше скористатися ним, ніж розпаковувати свій. Вона набила казанок снігом і поставила на камені над вогнем. У роздавленій бляшанці в кутку виявився чай, але Келен не ризикнула його заварювати і дістала свій. Сніг в казанку швидко танув, і вона раз у раз вибігала на вулицю за новими порціями. Втім, Келен була рада будь-якому заняттю — аби не бачити стоячі перед очима мертві лиця дівчаток-фрейлін.
Коли вода в казанку готова була закипіти, прийшов Пріндін. Він поставив лук біля стіни і з важким подихом опустився на лаву.
Келен підвелася і визирнула за двері.
— А де ж твій брат?
— Скоро прийде. Ми розділилися, щоб встигнути побачити побільше. — Він витягнув шию, намагаючись зазирнути в сусідню кімнату. — А де Чандален?
— Пішов шукати вас.
— Значить, скоро повернеться. Мій брат недалеко.
— І що ви знайшли?
— Ще мерців.
Видно було, що зараз йому не хочеться нічого розповідати, і Келен вирішила почекати з розпитуваннями, поки не повернуться Чандалов з Тоссідіном.
— Зараз буде чай.
— Гарячий чай — це добре, — зрадів Пріндін. Притримуючи рукою волосся, Келен стала сипати в кип'яток заварку. — У тебе дуже гарний зад.
Келен випросталась і повернулася до мисливця:
— Що ти сказав?
— У тебе дуже гарний зад. — Пріндін показав на нього пальцем. — Мені подобається така форма.
Келен давно навчилася не дивуватися, стикаючись з деякими звичаями народів Серединних Земель. Наприклад, в Племені Тіни чоловік, що робить комплімент жінці з приводу її грудей, тим самим висловлював упевненість в тому, що вона буде гарною матір'ю і народить купу діточок. Зробивши такий комплімент, можна було з упевненістю сподіватися на дружбу з батьком дівчини і на прихильність її матері. У той же час інтерес до того, як дівчина виглядала б без бруду в волоссі, прирівнювався до непристойної пропозиції.
Взагалі люди Тіни трактували питання статі досить незвично. Келен не раз і не два заливалася краскою, коли Везелен без всякого сорому починала розписувати подробиці свого інтимного життя з чоловіком. І, що найгірше, вона обожнювала робити це в його присутності.
Тому Келен не образилася на зауваження Пріндіна, вона розуміла, що це свого роду комплімент і він не хотів її образити, але все ж вона розсердилась. Може бути, тому, що Пріндін посміхався, а у неї перед очима стояли особи вбитих фрейлін.
Придивившись до виразу її обличчя, Пріндін нахмурився.
— Я бачу, ти здивована. Хіба Річард-з-характером ніколи не говорив тобі про це?
Келен зам'ялася, думаючи, як би делікатніше закрити цю тему.
— Ну… Він ніколи не говорив про це особливо.
— Значить, інші чоловіки повинні були сказати тобі раніше. На твій зад будь-хто зверне увагу. І взагалі на твоє тіло приємно дивитися. Воно змушує хотіти… — Він розгубився. — Я не знаю вашого слова для…
Кров прилинула до її обличчя, і вона зробила крок до нього.
— Пріндін! — Вона змусила себе розтиснути кулаки й говорити спокійно. Пріндін, я — Мати-сповідниця. Він кивнув, нітрохи не зніяковівши.
— Так, але ти ж ще й жінка, а твій зад…
— Пріндін! — Келен відчувала, що втрачає контроль над собою. — У вас прийнято говорити жінці такі речі, але в інших країнах це неприпустимо! Це вважається образою, і дуже серйозною. Більше того, я Мати-сповідниця, і зі мною не можна говорити таким чином!