Нічний адміністратор

— Операція «П’явка», пане міністре, — оголосив Ґудгью настільки байдуже, наскільки міг. Як і завжди, Ґудгью був секретарем, а його начальник — ex officio головою комітету. — Необхідно вирішити декілька невідкладних питань. Діяти потрібно негайно. Ситуація описана у доповіді Берра і, наскільки нам відомо, за останню годину вона не змінилася. Також потрібно врегулювати сферу повноважень зацікавлених відомств.

Здавалося, міністра раптом переповнило обурення.

— Де чорти носять правоохоронців? — незадоволено вигукнув він. — Що за чортівня, це ж їхня справа, а від них тут — ні душі.

— Пане міністре, на жаль, правоохоронці ще не мають повноважень діяти самостійно, хоча дехто з нас боровся за підвищення їхнього статусу. На засіданнях Координаційного комітету присутні лише привілейовані члени професійних об’єднань і голови відомств.

— Мені здається, варто запросити сюди вашого друга Берра. Це в голові не вкладається, щоб проводити обговорення без людини, яка знає цю справу, як свої п’ять пальців. Правда? — звернувся він до присутніх.

Ґудгью не чекав такої золотої нагоди. Він знав, що Берр сидить за якихось п’ятсот ярдів звідси.

— Пане міністре, якщо ви так вважаєте, то чи дозволяєте мені викликати на це засідання Леонарда Берра, і також записати як прецедент, що представники непривілейова-них агентств, які займаються справами, що перебувають у центрі уваги комітету, можуть прирівнюватися за своїм статусом до дійсних членів?

— Протестую, — гаркнув Морок. — Варто так повестися з правоохоронцями, і не буде цьому кінця-краю. Якщо ми запустимо сюди Берра, то тут опиниться кожне мізерне агентство Вайтголлу. Усі знають, що від цих малих вискочок не варто добра чекати. Вони спочатку заварюють кашу, а нам розхльобувати. Ми всі читали Беррову доповідь. Більшість з присутніх знає й інший бік цієї справи. У порядку денному зазначено, що ми обговорюватимемо керівництво операцією і координацію дій. Останнє, що нам потрібно, це щоб предмет нашого обговорення сидів тут і все слухав.

— Але, Джеффрі, — тихо заперечив Ґудгью, — ви — постійний предмет наших розмов.

Міністр пробурмотів щось на кшталт «гаразд, залишмо наразі все, як є». Перший раунд закінчився нічиєю, обидва противники отримали легкі ушкодження.

Декілька хвилин англійської камерної музики: керівники повітряної і морської розвідки розповідають про свої успіхи у вистежуванні судна «Гораціо Енрікес». Завершивши виголошувати свою доповідь, вони з гордістю роздали великі фотографії.

— Як на мене, то виглядає як звичайнісінький танкер, — сказав міністр.

Меррідью, який ненавидить шпигунократів, погодився:

— Напевно, так воно і є, — сказав він.

Хтось закашляв. Заскрипіло крісло. Ґудгью почув специфічний неприємний носовий звук і одразу ж зрозумів, що це вступ до тих заперечень, які от-от виголосить один високопоставлений британський політик.

— Рексе, чому це взагалі наша справа? — поцікавився міністр. — Пливе у Польщу. Зареєстрований у Панамі, компанія з Кюрасао. Наскільки я розумію, це взагалі не наша парафія. Ви просите мене пропхати цю справу до вищих органів. Я прошу вас пояснити, чому ми взагалі тут сидимо і це обговорюємо.