Пригоди в оргазмотроні

Явне змішалося з вигаданим, а Райх тим часом сконцентрував свою діяльність над невідкладністю слідування пророцтву, що явилося йому в сюжеті одного науково-фантастичного фільму. Тією стрічкою, що справила на нього таке по-особливому сильне враження, був фільм Роберта Вайза «День, коли Земля зупинилася» (1951). У фільмі йдеться про прибульця-гуманоїда, який садить свій космічний корабель у Вашингтоні, аби сповістити землянам, що задля недопущення ядерної катастрофи вони повинні вдатися до радикальних дій. Поставши перед обличчям незвіданого, армія похапцем бере зброю та вдається до насильства — у прибульця стріляють та ранять. Однак йому, попри все, вдається зустрітися з відомим ученим, аби, розв’язавши при ньому нерозгадану людьми математичну задачу, переконати його прислухатися до зловіщого послання. Упродовж усього фільму чоловічок піддається гонінню з боку військових, які, зрештою, вбивають його, але Клаату воскресає в космічному кораблі, який живився атомною енергією, і попереджає востаннє: Земля, каже він ученим світу цього, яких скликав разом на невідкладний брифінг, має вибір: полишити війни і долучитися до інших космічних цивілізацій, що сповідують мир, або ж її, як загрозу їхній безпеці, буде знищено.

Стрічка, перш за все, поділяла відчуття відчуження, що сповнювало Райха, і він з розумінням ставився до долі Клаату — нещасного миротворця, що говорив такі правильні речі. «Після перегляду фільму я чітко зрозумів, — писав Райх, — що історія Клаату — це частково і моя історія; навіть манера експресії актора та й те, як виглядав його герой, нагадувало мені та багатьом іншим мене 15- чи 20-річної давності». Йому здавалося, що він піддавався такому ж гонінню, і що ніхто, навіть Ейнштейн, не сприйняв серйозно його застережень про рівноцінну загрозу безпеці людства — сексуальне обмеження, з яким тільки він знав як і мав чим боротися.