Африка, сни
- Автор: Подервянский Александр Сергеевич
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Наш Формат
- ISBN: 978-617-7279-03-6
- Жанр: Прочее юмористическое
Электронная книга - «Африка, сни». Краткое содержание книги:
Уперше публікується повнометражна комедія-екшн «Ваша Галя балувана» – неперевершена кіноісторія про прекрасну Галю, українську якудзу і Дао, яке не описати словами.
Для широкого кола читачів із почуттям гумору, які розуміють (при)значення обсценної лексики.
Голос з пляшки(дуже спокійно): Підараси.
Входять Аладін і Зульфія.
Аладін: Зульфія! Я тобі халву купив! На!
Аладін дає халву Зульфії.
Голос з пляшки(знов дуже нервовий): Кажу, бля, пустіть, бля, а вони халву, бля!
Зульфія(жере халву): Халва яхши!
Аладін: Зульфія, у мене план: щас ходім на базар, а потом в гарєм, звізда моїх очей!
Зульфія(холодно): Менш пизди!
Зульфія і Аладін уходять, Мао Цзе Дун сяє нагорі.
Голос з пляшки(дратівливо): «Звізда моїх очей!» Йобане село!
Входить Шаміль. На ньому косо сидить посипаний пєрхоттю піджак вєтєрана, на голові папаха, на ногах калоші, в руках у його пересувний точильний станок.
Шаміль становиться посеред Востоку і починає точить ножа. Він точить і наспівує.
Шаміль: На горі Шаміль стоїть, а-а-а-а!
Ножі і шашки точи-и-ить!
А внизу народ стоїть, а-а-а-а!
На Шаміля — какой маладє-єц!
Входить Сіндбад в костюмі пірата з шаблюкою, пістолєм і костильом. На плечі у його сидить папуга, око його перев’язане чорною ганчіркою.
Сіндбад: Салям алєйкум, сто чортів жабі в цицьку!
Шаміль(продовжує точить і наспівувать): Ваалєйкум ассалям!
Сіндбад: Наточи шашку, сто гарпунів киту в сраку!
Шаміль: Аллах наточє!
Сіндбад: Сто таньга, трясця твоїй матері в паранджу!
Шаміль: Гаразд.
Сіндбад(закурює): Гашиш яхши!
Шаміль точить шашку Сіндбада і наспівує.
Шаміль: Шаміль барана зарізав,
Наварив він супу-у-у.
А як став розливать,
Обварив залупу-у-у…
Голос з пляшки(ввічливий і дещо обережний): Хлопці, агов! Чули, що я кажу? Пустіть, а я тоді шось зроблю.
Сіндбад: Сто п’яних кашалотів в твою підараса мать! На!
Сіндбад пиздить ногою по пляшці, так, що та улітає за обрій. Мао Цзе Дун, що завис у найвищій своїй фазі, починає потихеньку сповзати вниз. На його обличчі з’являється вираз незадоволення.
Входить Хотабич. Він по-восточному прикладає руки до лоба і живота.
Хотабич: Салям алєйкум!
Шаміль і Сіндбад: Ваалєйкум ассалям!
Хотабич(до Сіндбада): А шо це на тобі сидить, о смарагд моєї душі?
Сіндбад: Попугай Шайтан, сто центнерів найкращої халви тобі в сурло!
Хотабич: Вай-вай-вай! (цмокає язиком, потім смикає себе за бороду).
На плечі у Сіндбада замість попугая з’являється величезний рак.
Рак: Здоров, Сіндбад, сто чортів твоєму батькові!
Сіндбад падає. Шаміль і Хотабич стоять мовчки.
Хотабич до Шаміля(показує на папаху Шаміля): А шо це в тебе на голові, о найприємніший із приємних!
Шаміль, не відповідаючи, мовчки збирає свої манатки і забирається геть.
Хотабич(задоволено, сам до себе): Так-так-так-так!
Входить Насрєддін. Він на ішаку, як завжди шуткуючи, задом наперед. Насрєддін робить на ішаку почесне коло навкруги Хотабича, потім злазить з ішака і по-восточному кланяється.
Насрєддін(шуткує): Здоровеньки були!
Хотабич: Ваалєйкум ассалям!
Насрєддін показує Хотабичу пляшку, яку закинув Сіндбад.
Насрєддін: Ось бачиш?
Хотабич(суворо): Де взяв?
Насрєддін: З неба впала. Я рака стояв, намаз робив, раптом — тиць!
Насрєддін з цікавістю трясе пляшку.
Насрєддін: Ач яка! Шось калатається… Щас відкрию.
Хотабич(ще суворіше): Покинь, мудак!