Таємна вечеря
- Автор: Олійник Борис Ілліч
- Год: 2000
- Язык: украинский
- ISBN: 966-611-077-6
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «Таємна вечеря». Краткое содержание книги:
Відомий поет і політик, автор близько чотирьох десятків книжок поезій, есеїв, публіцистики, лауреат Шевченківської та інших престижних вітчизняних і міжнародних премій пропонує читачам нову збірку поезій останніх десятиліть.
Основний лейтмотив творчості поета — вірність — вірність Правді, вірність Пам’яті, вірність Любові, вірність рідній Землі.
Основний лейтмотив творчості поета — вірність — вірність Правді, вірність Пам’яті, вірність Любові, вірність рідній Землі.
Перейти на страницу:
Нас не взяли ні паля, ні таран.
Одвазі нашій навіть чорт — не пан,
Та нині ворог особливий, друже.
Цей не по землю, цей прийшов по душі,
Щоб взяти їх на золотий аркан.
Уже зманив і провід у пани,
А челядь їхню осліпив грошвою.
Вони й не згледілися, як юрмою
Пішли на панщину до сатани. —
— За що ж ми гибли, коли все на зиск
Перевели онуки перевчені? —
Зів’яв Хмельницький, надломивши скрик.
— Не все, Богдане, — одказав Шевченко.
Гадаєш, чом цей усеможний смик
Вищить на нас — аж посинів язик?
Бо він, Богдане, замірявся нині
Скупить останнє, що покіль у нас
Не продане, — коріння і святині.
Та замість того у черговий раз
Скупив увесь непотріб України,
І казиться, що знов проторгувавсь.
А цим непотрібом — з Панька-царя
Завалено всі ринки та базари.
Воно завжди вдягало шаровари,
Щоб вигідно продатись крамарям.
Згадай, як велемовні чолові,
Після твоєї, гетьмане, кончини,
Побігли в козачки до Катерини,
Не встигла й кинути на чайові.
Та і мої вельможні землячки —
Куди ж тобі — вкраїнолюби ревні! —
А за тридцятку з царської руки
Такий між себе учиняли рейвах,
Що не лишень навзаєм сорочки,
А й Україну дерли на шматки.
Вони при кожній владі — на посту:
Їм байдуже, яку доїть державу,
Яку продати корогву з держалом, —
Червону чи блакитно-золоту, —
Їм головне: напхати в калиту.
І чим же наші, гетьмане, пани
Від паничів теперішніх одмінні?
Та схожі, мов краплина в крапелині,
Крутих батьків розбещені сини!
Хіба різняться дещо по натурі,
Оскільки в різних вимірах живуть:
Якщо вельможні наші помпадури
Із православних дерли у три шкури,
То нинішні — вже й шкури продають —
Вкраїнської, волячої фактури, —
На гамани заморській клієнтурі.
То хай усіх закупить — до ноги, —
Не так на світі буде гидко й душно!
Нам головне, Богдане: тільки б душі
Він, як овець, не вивів на торги. —
Перейти на страницу: