Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі
- Автор: Сюецінь Цао
- Год: 2013
- Язык: украинский
- ISBN: 978-966-637-751-0
- Переводчик: Виктор Степанович Бойко
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі». Краткое содержание книги:
«Сон у червоному теремі» — епічна розповідь про життєві події і долю кількох поколінь великої аристократичної сім’ї, про її злет і падіння.
На наступному малюнку два чоловіки — вони запускають паперового змія, море, корабель, на кораблі — дівчина плаче. Під малюнком вірш:
Під картинкою, що зображує хмари, які плинуть у небі, й закрут ріки, який зника вдалині, теж вірш:
І ще малюнок. На ньому — коштовна яшма, що впала в грязь. А вірш ось який:
На наступній сторінці Баоюй побачив лютого вовка, він переслідував красуню дівчину, щоб її зжерти. Вірш під малюнком говорив:
Під зображенням стародавнього храму, де дівчина на самоті читала сутру, був от який вірш:
Потім була намальована крижана гора, на ній — самка фенікса, а нижче рядки:
Далі — занедбаний трактир у глухому селі, у трактирі — красуня за прядкою. І знову вірш:
Після вірша була намальована ваза з квітучими орхідеями, біля вази — красуня в розкішному вбранні та пишному головному уборі. Під малюнком підпис:
І, нарешті, Баоюй побачив малюнок із зображенням двоповерхових палат, у палатах красуню, що повісилась, а нижче вірш:
Баоюй зібрався було читати далі, але Цзінхуань знала, який він розумний і талановитий, і, побоюючись, як би він не розгадав небесної таємниці, проворно закрила книгу і з усмішкою сказала:
— Чи варто ритися в незрозумілих для тебе записах? Прогуляймося краще, помилуймося чудовими пейзажами!
Баоюй мимоволі випустив із рук книгу й пішов за Цзінхуань. Перед очима його постали писані балки й різьблені карнизи, перлинні завіси й розшиті запони, духмяні квіти безсмертя й незвичайні трави. Воістину чудове місце! Про нього можна було б сказати віршем:
І знову слуху Баоюя торкнувся ласкавий голос Цзінхуань:
— Виходьте скоріше зустрічати дорогого гостя!
Не встигла вона вимовити ці слова, як з’явилися безсмертні діви. Закружляли в повітрі їхні лелійні рукава, затріпотіли на вітрі крилаті плаття; красою діви не поступалися весняним квітам, чистотою та свіжістю — осінньому місяцю.
Побачивши Баоюя, діви незадоволеним тоном звернулися до Цзінхуань:
— Ми не знали, про якого гостя йдеться, сестро, й тому вийшли його зустрічати. Адже ви говорили, що сьогодні сюди має з’явитися душа нашої молодшої сестри — Пурпурної перлини. Ми давно її чекаємо. А ви привели це брудне створіння. Навіщо воно опоганює ваші володіння?
Збентежений Баоюй, почувши ці слова, хотів вийти, але Цзінхуань взяла його за руку й, звертаючись до дів, мовила:
— Зараз я вам усе поясню. Я саме прямую до палацу Жунго, назустріч Пурпурній перлині, коли, проходячи через палац Нінго, зустріла душі Ганго-гуна й Нінго-гуна. І от вони кажуть мені: «Відтоді, як стала правити нинішня династія, наші родини прославилися своїми заслугами, з покоління в покоління успадковують багатство й титули. Але минуло цілих сто років, щастя нашого роду скінчилося, його не повернути! Багато в нас синів і онуків, але гідного спадкоємця немає. Хіба що онук Баоюй. Вдача в нього досить дивна і непогамовна, зате хлопчик наділений розумом і талантом. От тільки нікому його наставити на путь істини. Тепер же ми сподіваємося на вас. І якщо ви покажете йому всю згубність світських спокус і допоможете ступити на путь істини, щастю нашому не буде меж!» Вони так благали мене, що я пожаліла їх і вирішила привести Баоюя сюди. Спочатку пожартувала з нього, дозволила погортати книгу доль дівчат його родини, але він нічого не зрозумів, — так нехай тут, у нас, випробує могутню силу пристрасті. Можливо, тоді прозріє.
63
А в місці, де гранати буйно квітли... — У строфі натяк на життя Юаньчунь в імператорському палаці. З «трьох весен» (маються на увазі сестри Інчунь, Таньчунь і Січунь) жодній не випаде честь стати дружиною самого імператора. Однак Юаньчунь («Первісна весна») вісімнадцятого дня дванадцятого місяця року Цзя-інь (коли зустрічаються в небі зірки Тигр і Заєць) несподівано помре.
64
Та збіглося життя із крахом роду... — Йдеться про долю Таньчунь, яка вийде заміж і розлучиться з сестрами, коли дім Цзя занепаде.
65
Ізмалечку не знаєш ти в лице батьків своїх. — Йдеться про Сян’юнь, яка змалечку втратила батьків.
66
Із Чу всі хмари відлетять, — Сянцзян не вічна теж... — Сян-цзян — назва ріки (див. прим. 96).
67
Так прагнуть люди чистоти... — «Чистота», «порожнеча» — лаоські й буддійські поняття. Життя, згідно з буддизмом, ілюзорне, головний його зміст — страждання; всі світські справи — «пил», і лиш через очищення від нього люди можуть звільнитись із полону помилок.
68
Чжуншаньським вовком цей хлопчина жив... — У «Легенді про чжуншаньського вовка» середньовічного письменника Ма Чжунсі розповідається, як під час полювання пан Дун Го врятував приреченого на загибель вовка, що жив у горах Чжуншань. А той, коли небезпека минула, вирішив з’їсти свого рятівника. Тут під «чжуншаньським вовком» мають на увазі Сунь Шаоцзу, якого сім’я Цзя прийняла та приголубила, а він, ставши чоловіком Інчунь, виявився злим і невдячним.
69
Отож він жив, а «проса не зварив»! — Легенда розповідає про юнака Лу, який на постоялому дворі завів розмову з лаоським ченцем Люй і ремствував на своє життя, мріючи про славу і чини. Хазяїн двору в цей час поставив варитися просо. Юнак захотів спати, а лаоський чернець подав йому чарівне узголів’я, через яке юнакові приснилося життя його мрії. Коли він прокинувся, то зрозумів, що в його житті все є і це потрібно шанувати. А каша ще так і не зварилася. (Шень Цзіцзі, «Чарівне узголів’я», Танські новели, VII—IX ст.), (Пу Сунлін, «Поки варилася каша», новели династії Мін, XIV—XVII ст.)
70
Утямивши, що блиск трьох весен... — Вірш звернено до Січунь.
71
О птице звичайна! — Ієрогліф, який має значення «фенікс», складається з двох елементів — «фань» — «простий» і «няо» — «птиця». Автор навмисно розчленяє ці елементи, бажаючи натякнути, що і «проста», «звичайна» птиця може перетворитися на фенікса.
72
...у час, коли біди навстріч. — Мається на увазі занепад сім’ї.
73
...«людина» і — з «деревом», бач! — Знаки «дерево» («му») і «людина» («жень»), об’єднані в один ієрогліф, дають нове поняття — «розлука», «відчуження», «розлучення» («сю»).
74
І кинулась, вся у сльозах, до Цзіньліну... — Цзіньлін — назва гір поблизу Нанкіна, в сиву давнину — місце пустельництва буддійських і лаоських ченців.
75
...немає сенсу повторювати, що вельможний дім. — Йдеться про Цяоцзє, яку чекає нелегка доля після розорення сім’ї.
76
...нема добра без лиха! Їй щастить! — Коли Цяоцзє опиниться в тяжкому становищі, бабуся Лю прихистить її в селі.
77
У персиків і груш при теплім вітрі... — Персик і груша в лексиці поетичної класики Китаю символізують цвітіння, юність, розквіт, орхідея ж — холодну красу, розквіт перед зів’яненням. Після народження сина Цзя Ланя чоловік Лі Вань, Цзя Чжу, помре. Вона рано залишиться вдовою. Звідси й порівняння її з квітами персика та груші, які навесні недовго цвітуть.