Дорослі зненацька

До будинку, де жила Юльчина тітка, Тимоха майже підбігав. Він дуже сподівався, що вона виявиться вдома, а ще краще — у неї буде і Лисичка, у якої просто «помер» телефон. Ліфт чекати він не став. На четвертий поверх злетів, перестрибуючи одразу через кілька сходинок. Нетерпляче натиснув на ґудзик дзвінка, потім для певності ще й постукав. Двері відчинила худорлява, невисока жінка, яка несподівано здалася йому знайомою. Тимоха спробував зрозуміти, звідки у нього з’явилося таке враження, але нічого конкретного в мізках не відкопав.

— Чого грюкаєш? — пильно подивилась на нього жінка.

— А… — чомусь розгубився Тимоха. — Юля є? — спитав.

— Звідки ти знаєш, що вона може тут бути? Чого тут шастаєш? Може, ти навідник? Подільників своїх на квартири наводиш? — закидала хлопця питаннями. — Ану вали звідси! А то зараз швидко поліцію викличу! — зарепетувала на весь під’їзд.

— Та я тільки спитати хотів… — здивований натиском, спробував пояснити Тимоха.

— Знаємо ми таких! Спочатку спитають, а потім нічого цінного вдома не знайдеш, — не заспокоювалась тітка. — Давай-давай! — махнула рукою. — Ходять тут усякі! — голосно гримнула дверима.

Тимофій розгублено застиг, не знаючи, що йому робити. Судячи з усього, розжитись у цієї тітки інформацією не вийде. Де шукати Юльку, невідомо. Спробував ще раз їй зателефонувати — марно, апарат і надалі залишався вимкненим. Тимоха, ледь перебираючи ногами, спустився донизу. На вулиці він всівся на лавку під каштаном, спробував зібрати докупи думки.

— Брателло! Потягнути не буде? — несподівано звернувся хтось до нього. Тимоха здригнувся, підвів голову. Поряд із ним стояв вже знайомий йому бородатий хлопець, товаришу якого Тимофій видав порцію перцевого газу прямо в очі.

— О! Знайомі все пики. Це ти? — впізнав його Борода. — Нічо собі! — здивовано розширив очі. — Та не збираюсь я тобі ніяких пред’яв робити! — заспокійливо махнув рукою, побачивши, як напружився Тимоха. — Ти чого тут гуляєш? — поцікавився досить мирно.

— Дівчину одну шукаю, — все ще з підозрою озвався Тимофій.

— Юльку? — припустив Борода. — Оце ви коміки! Спочатку вона нас на тебе натравила, тепер ти її шукаєш. Повний треш! — загиготів хлопець.

— Як натравила? — не зрозумів Тимофій. — Що за пурга?

— Як-як? Отак. Попросила тебе помацати на предмет «яєць у штанях». Хто знав, що ти Високому очі забризкаєш! — пильно подивився на Тимоху.

— Фігня якась. Навіщо це їй? — розгублено спитав Тимофій. Він згадав її слова про «справжнього чоловіка». Інформація про перевірку його «справжності» злегка дряпнула по мізках, але зараз Тимосі важливо було, що сталося потім, а не для чого те все робилося.

— Так ти її шукаєш? Вона тут не живе, — не відповів на запитання Борода. — Точно адресу не скажу, але флет її десь у центрі. Ковальчучка у нас тьолка центрова, — повідомив.

— Ковальчук кажеш? — задумливо перепитав Тимофій.