Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #3
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-282-2
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3». Краткое содержание книги:
Нові небезпечні випробування чекають і на Марка Шведа. Тепер волею долі він — спеціальний агент МІ-6 і разом із молодим британським журналістом Яном Флемінгом має виконати таємні, сповнені небезпеки місії у Харбіні й совєцькій Москві… Однак і під чужим прапором Марко залишається лицарем Таємного Українського Легіону. Повернути вкрадену історію свого народу, розгадати таємницю свого роду і не загубити при цьому подарованого йому долею кохання непросто, бо ворог той самий і так само жорстокий. Він усюди: на Далекому Сході, у Москві і навіть у Лондоні.
Чергові пригоди українського «Джеймса Бонда», Марка Шведа, що розгортаються на історичному тлі 30-х років XX століття, майстерно виписаному авторкою Лорою Підгірною, вражають своєю реалістичністю і драматизмом.
Небезпеки, таємниці, кохання… А головне — українська історія, невивчені і незасвоєні уроки якої можуть відгукнутися для сучасників дуже болючими наслідками.
Він обіцяв бути погожим і як для звичної лондонської погоди на початку березня — аж занадто сонячним. То добрий знак!
І ось вона, представившись і продемонструвавши охоронцю новеньку посвідку, ступила під величні зводи творіння архітектора Роберта Смерка — читальної зали бібліотеки.
Зупинилася посередині, просто під куполом, у самому центрі. Над головою золотими стрілами з численних вікон падало і перетиналося сонячне проміння.
Вдихнула на повні груди — і наче наповнилася ізсередини усім тим невимовним всесвітом, що споглядала навколо.
— Дуже похвально, що ви прийшли так рано! — почула Елізабет за плечима і стрепенулася від несподіванки.
— Доброго ранку, професоре Гастінґс! — привіталася вона.
— Сподіваюся, я не дуже налякав вас своєю появою…
Гастінґс прошкутильгав ближче і подав Лізі руку для привітання.
— Трохи. Не очікувала, що тут о такій ранній порі буде ще хтось, окрім мене.
— Я теж люблю приходити сюди до того, як усі посходяться, — Гастінґс вказав Лізі рукою на крісло, сам всівся напроти — Знаєте… тільки тут відчуваєш усю вагу історії та науки.
— Це правда, — погодилася Елізабет. — Тому і приїхала раніше. Аби відчути. Наповнитися, так би мовити.
— Дуже похвально! — Гастінґс хитнув головою. — До того ж я чув, з огляду на ваші попередні успіхи вам доручено сформулювати концепцію нового щоквартального випуску нашого музейного видання.
— Так, — усміхнулася вона. — І це мене страшенно хвилює. Самі розумієте…
— Дозвольте, Елізабет, дати вам пораду… — Гастінґс нахилився ближче. — Усе, що вважаєте гідним для концепції нового випуску, перевіряйте самі. Особисто. Не лінуйтеся піти у експозиційні зали, поспілкуватися із науковими співробітниками і переконатися, що усе так і є, як ви вважаєте. Не лінуйтеся поцікавитися останніми археологічними знахідками, більше спілкуйтеся з усіма і завжди тримайте напоготові записник! Фотографічний апарат у нас є, музейний. Скажіть, щоб вам його видавали за потреби. І не повторюйте моїх давніх помилок — усім цікаві свіжі новини, а не старе і перетерте мливо… А у нас у Британському музеї взяли собі за моду щоквартально ліпити одне і те ж… На відчіпного. Насправді ж у нас тут відкриття робити можна хоч щодня! Вимагайте, аби вам показували фонди, вивчайте їх… І тоді, за вашого кураторства, «Брітіш Мюзіум Квортерл» стане по-справжньому змістовним, наповненим і цікавим!
— Дякую… звичайно, так я і робитиму.
— І ще… — професор Гастінґс підвівся і, важко спершись на ціпок, подивився на Елізабет згори вниз. — Маю для вас у ваш перший робочий день, сподіваюся, приємний сюрприз.
Ліза здивовано подивилася на старого.
Його прихильність її не дивувала. Гастінґс давно був знайомий із її батьком — звідси і таке тепле ставлення до неї. Та все ж…
Гастінґс не з тих, хто здаватиме важливу інформацію комусь, коли може опрацювати її сам. Старий професор хоч і був у літах, але амбіції, як і раніше, мав молодечі. Брався за усе відразу. Серед науковців Британського музею навіть гуляло прислів’я: «Не марнуйте часу, то є Гастінґсова монополія».
— У мене є кілька унікальних видань, — продовжив професор, стишивши голос. — Вони потрапили до нас у бібліотечні фонди випадково… Здається, два роки тому у Лондоні жорстоко вбили якогось російського емігранта, у минулому — дуже поважного пана… Оглядаючи його помешкання, поліція випадково надибала потаємний сховок, а у ньому — старовинні книги. Ну і принесли до нас. Бо куди ж іще?
Ліза зацікавлено повела бровами.
— То були старовинні церковні книги, якісь історичні зібрання, які самі по собі уже представляють неабияку цінність… Я приймав ті раритети і міг легко вдати, — усміхнувся Гастінґс, — що вони ніколи не потрапляли до наших фондів, бо поліціянтам головне було їх здихатися. Убивство було гучним, тож перейматися стародруками у поліції не мали ні часу, ні бажання. Ви розумієте, Елізабет, я міг тихо забрати усе собі, до власної приватної колекції. Та не посмів. До того ж… подумав, що убивство того росіянина могло статися саме через ці старовинні книги… Можливо, їх шукали поспіхом, та не знайшли. Наші телепні зі Скотланд-Ярду навіть не подумали про такий мотив, привезли ті стародруки до музею та й по всьому. А я подумав. Бо усі ці книги об’єднувала одна дивна особливість…
Гастінґс замовк, хитро поглядаючи на Лізу з-за скелець своїх старомодних окулярів.
— Яка особливість? — перепитала Ліза.
— Гм… — Гастінґс тягнув інтригу. — Ходімте, я усе вам покажу.