Фарисеї, або Неоголошена війна Україні
- Автор: Чобит Дмитрий
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Видавництво: „Просвіта"
- ISBN: 966-7544-41-9
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Фарисеї, або Неоголошена війна Україні». Краткое содержание книги:
Безумовно, що нове політичне дослідження зацікавить всіх, кому не байдужа доля України й українців.
Джерело: “Чобіт Д.В., Фарисеї, або Неоголошена війна Україні. - Броди: Просвіта. - 2006 - 104 с.”
Перший. Негайне скликання другого етапу VII з‘їзду Всеукраїнського об’єднання “Батьківщина”, переобрання делегатів на міжпартійний з‘їзд, проведення міжпартійного з‘їзду БЮТ і виключення із виборчого списку “Блок Юлії Тимошенко” кандидатів у народні депутати з числа відомих кучмістів, бізнесменів та пройдисвітів.
Другий. Якщо перший варіант у силу якихось причин буде зірвано, тоді закликати виборців не голосувати за “Блок Юлії Тимошенко”, оскільки у своїй переважній більшості він є блоком кучмістів і бізнесменів, яким далекі інтереси української держави та українців.
Я переконаний – один із цих варіантів має бути здійснений обов’язково. Заради України і українського народу.
І. ЛОКШИНА НА ВУХА ВИБОРЦЯ
Юлія Володимирівна Тимошенко аж ніяк не є щирою і відкритою особою – вона завжди щось приховує, замовчує, перекручує. Прикладів – хоч греблю гати.
Взяти хоча б її походження та національність батьків. Чому це приховувати, писати по різному у пресі та книгах? Чому не сказати так як є – прямо і чітко?
Або таке. У прямому ефірі ТРК “Київ” 14 січня 2006 року на запитання ведучого Василя Зими: “Коли Ви вперше вступили в політичну партію?” Юлія Володимирівна відповіла: “В партію “Батьківщина” вже в дорослому віці.” Але ця відповідь є неправдивою, бо Ю.Тимошенко ще раніше була одним з найактивніших членів “Громади”: вона займала посаду першого заступника голови партії Павла Лазаренка і навіть очолювала тіньовий уряд цієї політичної сили.
Таких речей Юлія Володимирівна не могла забути. То навіщо ж говорити неправду? На мою думку, Ю.Тимошенко спробувала замовчати цей факт, щоб через нього бува не вийшли на більш резонансне: коли у Павла Івановича Лазаренка розпочалися неприємності і він вимушений був залишити Україну, Юлія Володимирівна Тимошенко разом із Олександром Валентиновичем Турчиновим та деякими іншими громадівцями кинули шефа та створили у 1999 році нову партію – “Батьківщина”, яка на відміну від опозиційної до режиму Кучми “Громади” задекларувала йому повну підтримку.
Але ведучий був наполегливим і перепитав: “А в Комуністичній партії Ви не були?”.
А ось відповідь Ю.Тимошенко: “Так, комсомолкою була”.
Знову неясно – якщо взяти до уваги ствердне “так”, то виходить, що Ю.Тимошенко була членом КПРС. Але коли повірити словам: “Комсомолкою була”, то виходить, що ніби й ні. Але виникає запитання: цілком доросла людина (на час розвалу СРСР Ю.В.Тимошенко виповнився 31 рік), не знає різниці між членством у КПРС і ВЛКСМ? Зрештою, членство в КПРС аж ніяк не може служити надто великим гріхом.
У цій же програмі на запитання: “Ваше перше офіційне місце роботи?” Юлія Володимирівна відповіла: “Це було військове підприємство в Дніпропетровську, яке відносилося до Міністерства оборони”. Може й так, але довідники подають першим місцем роботи Юлії Володимирівни Дніпропетровський машинобудівний завод ім.В.Леніна, на якому вона працювала інженером-економістом з 1984 до 1988 року і звідти перейшла у 1989 році у бізнес.
Вкрай нещирими є і такі слова Ю.Тимошенко, сказані 14 січня 2006 року у прямому ефірі ТРК “Київ”: “Коли приходить великий капітал в політику, він абсолютно не може зупинитися заробляти. І тоді нема бюджету, тоді нема заробітних плат, тоді нема нічого, що дає людям нормально жити. Не може великий капітал одночасно бути владою в Україні”.
Виявляється, що Юлія Володимирівна чудово знає наслідки діяльності великого капіталу у політиці. Я цілком погоджуюся із цими словами, але хочу запитати: “Якщо лідер БЮТ так добре розуміє цю проблему, то чому в очолюваному нею списку так багато бізнесменів? У першій сотні їх аж 38! І це незаперечний і не спростований факт. Звідси напрошується висновок: Ю.Тимошенко людям говорить одне, а насправді чинить навпаки. Невже сподівається на те, що ніхто не співставить елементарне, не порівняє слово і діло? Аби так говорити і діяти, потрібно бути… Як ви, шановні читачі, думаєте?