Замах на Селену (Збірка)
- Автор: Бугай Олександр
- Год: 1993
- Язык: украинский
- Год: Тернопіль
- ISBN: 5-7707-4493-6
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Замах на Селену (Збірка)». Краткое содержание книги:
Кожна нова гіпотеза сама собою хоч і цікава, але не може залишити глибокий слід у пам’яті читача, якщо її не вдягнуто у цікаву літературну форму.
Автор намагається вирішувати проблеми у фантастичних зіткненнях героїв твору. Для цього придумує несподівані ситуації, цікаві повороти, оригінальні розв’язки. Але це лише фон. Основне завдання, яке ставить перед собою автор, — це, використовуючи багатющу наукову інформацію, підносити її читачеві в дохідливому, зрозумілому вигляді. Таким чином, оповідання стають пізнавальними.
Можна додати, що герої в оповіданнях — це наші прості люди, дія відбувається також не деінде, а на нашій землі з її красотами і негараздами. Автор нерідко піднімає питання моралі і милосердя, намагається вказати на наші упущення, промахи, але основна лінія творів — це краса людська, її досконалість, доброта і душевність, які в кінцевому результаті перемагають будь-яке зло.
Отже, нарада продовжується. Пан Вавила згріб товстими короткими пальцями пачку дрібненько списаних в дорозі аркушів, відсунув їх вбік і пророкотав металевим басом:
— Я радий повідомити, що ми вчасно вибороли ліцензію на заселення Меркурія гомо сапієнсом. — Платон задоволено посміхнувся, панна Леля повела вусебіч великими очима, а пан Цехмайстер крутонув довгою шиєю, аж хруснуло в шийних хребцях.
— Епоха динозаврів, — продовжує Вавила, — на Меркурії закінчилася. Мастодонти вимерли, а теплокровні ссавці вільно розгулюють по континентах. Середня температура на планеті відповідає земним показникам. Ліпшого моменту для заселення її людьми і шукати годі. Правда, є деякі відмінності. На протязі земного року Меркурій обертається довкола своєї осі п’ять разів. А це означає, що день так, як і ніч, триває сімдесят три з лишком земних днів. А якщо врахувати, що рік на Меркурії втричі менший від земного, то виходить, що день там тягнеться більше половини їхнього року. А це призводить до різкого перепаду температури. І хоча планета близька до Сонця, за довгу ніч поверхню заковує холод, а вдень наступає неймовірно висока спека. Тому людині земного типу доведеться пристосовуватися до їхніх умов з деякою складністю.
— На мій погляд, — сказав Платон, — можливі два варіанти. Або постійна міграція навпроти сходу Сонця, одо дасть можливість перебувати все життя на межі весни. Або забиратися на довгу ніч у підземні поселення. Другий варіант можливий при високому розвитку технологій. На це потрібен час. По-моєму, нехай поки що використовують перший варіант. А в подальшому житті все залежатиме від самого суспільства.
— Хотів би і я пожити в шатрі на отому довгому весняному роздоллі, — сказав пан Вавила, цим давши згоду на перший варіант.
— Видайте програму для мого комп’ютера, — сказав цехмайстер, крутнувши маленького головою, аж знову щось хруснуло в довгій шиї, — і ми швидко внесемо зміни у спадкові гени переселенців. Для нас це діло не хитре. — Таким чином і він погодився з трактовкою пана магістра.
— А тепер, — Платон доторкнувся пальцем мочки правого вуха, що означає стурбованість, — давайте визначимо вік майбутніх меркуріян.
— Сімдесят років вистачить, — каже Вавила.
- Їхній рік менший земного, — уточнює Платон.
Леля підхопилася. У неї м’яке жіноче серце, тому в усіх її позиціях проглядається тільки доброта.
— На мій погляд, треба їм залишити вік земний, адже їхні гени налаштовані на земну довжину життя, — сказала вимогливо Леля.
Вавила, як майстер антитезових пропозицій, стоїть на шляху заперечень:
— Чи не буде це аж занадто? Уявляю на гробниці напис: прожив триста років!
— Але ж земних буде тільки сто! — роз’яснює Леля.
— Якщо зважити, що наші жінки живуть довше чоловіків, — каже Вавила, — то вийде і за триста.
— В цьому ділі треба дотримуватися демократичних засад, — втручається в перепалку добродій Платон. — Нехай хто як хоче, так і розпоряджається своїми роками. Щодо жінок, вони не зловживають алкоголем та курінням, то й живуть довше. І хай собі живуть.
Цехмайстер підтримує Лелю.
— А навіщо взагалі встановлювати вік? Нехай собі живуть, скільки заманеться. Планета молода, ще не обжита. Місця вистачить.
Платон роз’яснює:
— Так не можна. Візьмемо приклад із Землі. Сьогодні на ній мешкає понад п’ять мільярдів чоловік. За останні сімдесят літ приріст населення виявився більшим, ніж за всю попередню історію. Якщо і далі так піде, то через сорок п’ять років кількість людей на Землі подвоїться і досягне одинадцяти мільярдів. А це вже катастрофа. Відомо, що при нинішніх можливостях Земних контингентів нормальна кількість людей не має перевищити п’ять і сім десятих мільярдів. Тобто, земляни уже на грані можливого. Це варто мати на увазі при заселенні Меркурія.