Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Прочая детская » Рікі та дороги
Рікі та дороги - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Рікі та дороги

Электронная книга - «Рікі та дороги». Краткое содержание книги:

Чотирнадцятилітній Матвій, хлопчик із синдромом Асперґера, втікає до лісу, щоб знайти себе. Прагнучи порозумітися з власним «я», він розповідає про свої почуття, родину, світ, який водночас розбився на друзки, як тарілка. І про неймовірного друга — рудого собаку із чорною лапкою, купою історій і специфічним почуттям гумору. Розповідає про свої вподобання і тривоги. І про те, що рідні можуть помирати двічі…
Це важлива і вкрай потрібна книжка про вміння приймати інакшість людей і про любов. Книжка про усвідомлений біль і неусвідомлені страхи, про раз і назавжди визначені правила і про час, коли їх варто порушити.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 34
Перейти на страницу:

За намаганням полічити все ми пропускаємо власне життя. Лише складаючи нескінченні переліки, ми доводимо собі, що здатні контролювати хоч щось у власному житті. Але ми так багато часу витрачаємо на формулювання й записування цілей, що не лишається часу на те, щоб їх досягати.

Ми боїмося заплутатися та втратити контроль. Марк, як і його герой, намагається все зрозуміти й систематизувати. Пояснює, чим відрізняються стосунки від взаємин, дає оцінки своїм прожитим дням…

У книжці сформульовані істини, які знаємо ми всі. Просто боїмося озвучити — бо так доведеться погодитися зі сказаним.

Ми шукаємо любові, ми сподіваємося її від усіх навколо, але боїмося собі в цьому звіритися. А коли не отримуємо її, боїмося зізнатися собі у власній злості.

Ми боїмося своєї любові, своїх бажань, невиправданих очікувань. Боїмося не розуміти. Боїмося втратити контроль чи не записати важливий пункт у список справ. Ми боїмося жити надто швидко чи надто повільно. Боїмося забувати і боїмося пам'ятати. Ми боїмося змовчати і боїмося наговорити дурниць.

І найстрашніше — ми боїмося того, що здатні пробачити навіть найстрашніші помилки. Ми боїмося загубити цю злість усередині, забути й жити далі. Ми боїмося знову любити людей, які завдали нам болю.

Але ми люди. І хай би якими страшними були помилки, ми будемо пробачати, забувати й любити.

Це книжка про страхи, від яких можна втікати все життя — або ж повернутися й подивитися їм у вічі. Не подолати, а прийняти їх. Просто визнати факт нормальності їхнього існування.

Це книжка для людей, які припускатимуться помилок, багатьох помилок, їx-бо не уникнути, з ними доведеться жити, їх доведеться пробачити іншим, і — що складніше — їх доведеться пробачити навіть самому собі.

Поговоріть зі своїм собакою.

5

4

З

2

1…

Андрій Баштовий,

головний редактор The Village Україна

Рікі та дороги

Дякую, бо є за що

1) Андрієві Баштовому;

2) його Сім'ї;

3) Тані Репецькій;

4) Каті Бабкіній;

5) Вячеславу Бардаченку

6) Саші Ісаковій;

7) Оксані Артеменко;

8) Марині Артеменко

Моїй Мамі

Однаково важливо знати дві речі: як бути самому і як бути з іншими.

Туве Янсон

Мене звати Матвій, мені чотирнадцять років, але люди, з якими я часом спілкуюся, кажуть, ніби я поводжуся як мала дитина.

Це тому, що я дуже засмучуюся, коли щось забуваю або коли щось іде не так, як я звик, — іноді через це втрачаю контроль над собою і можу казати те, чого казати не варто, або сісти й годинами розхитуватися, або лягти й притискатися лицем до землі, зовсім не відчуваючи часу.

Мене навіть кілька разів перевіряли на різні психічні захворювання, але це не дало ніяких очевидних результатів.

Зараз я стою навкарачки посеред власноруч зробленого з гілок і листя намету у формі трикутника й дивлюся, як з-під моєї руки вимальовується не дуже рівна помаранчева лінія.

Вона позначає час, який я перебуваю в лісі.

Я сьогодні тут перший день, і поки що мені добре.

Так само я почуваюся, коли вдихаю повітря після дощу або коли вперше вдягаю щойно куплений зручний одяг.

Я прийшов сюди, щоб побути в інакших умовах, сповнитися нових вражень, бо всі мої правила остаточно сплуталися і я перестав розрізняти, що добре, а що погано і навпаки.

Кілька днів тому зі мною сталася одна подія, яка й привела мене сюди. Але спочатку через неї я вирішив провідати товариша, що жив по сусідству. Бабуся казала, що він нездужає.

Отже, я поклав до рюкзака печиво, чай і трохи меду, який бабуся залишила на столі. Але буде брехнею казати, що мене в першу чергу непокоїв його стан і я просто хотів напоїти його чаєм. Це хвилювало мене в другу чергу. А насправді мені дуже треба було з кимось поговорити.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 34
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)