Вибрані твори
- Автор: Теліга Олена Іванівна
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Смолоскип
- ISBN: 978-617-7173-01-3
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Вибрані твори». Краткое содержание книги:
Збірка призначена для студентів, викладачів, широкого кола зацікавлених осіб; може бути використана як посібник у школах і вищих навчальних закладах.
Цим словом часто зловживають, прикладаючи його до людей мученицької долі. Насправді про легенду можна говорити тоді, коли вона була закладена в характері, який водив людину понад звичними витоптаними дорогами, а драматична доля тієї людини височить ще тоді, коли самої її вже нема. Причому це не мусить бути доля романтична. Наприклад, у житті Алли Горської не було надзвичайних пригод. Саму загибель її вписали в кримінальну хроніку. А тим часом уже на похороні заговорили про особу, яка вища за смерть і за те життя, яке вона так мало цінувала.
То ще десь Кант зауважив, що той, чиє життя дороге, найменше його цінує.
Вісті про Олену Телігу, як і Олега Ольжича, прийшли в Україну як легенда. Про них майже нічого не знали. Члени Проводу ОУН, страчені ґестапівцями! Таємнича діяльність, таємнича смерть. І творчість — теж у таємниці...
Уже на початку 90-х почали надходити в Україну інформаційні матеріали. З’явилися публікації. Засновано видавництво імені Олени Теліги. Премія імені Олени Теліги. Виявилося, що про її життя і творчість писали найвидатніші поети, прозаїки, літературознавці з Західної української діаспори, зокрема Улас Самчук, Дмитро Донцов, поетка Лівицька-Холодна, Юрій Ше-вельов, блискучий публіцист Олег Штуль-Жданович... Збереглися її листи, дуже одверто-сповідальні і предметно описові. Виявилося, що вона не грала таємничих ролей, а сімейне життя її з вірним лицарем Михайлом Телігою проходило на очах численних друзів. Знаємо навіть такий факт, що в ув’язненні перед стратою кубанський козак Михайло Теліга нагадав друзям, щоб перед смертю надіти чисту білизну. І що ґестапівці дивувалися, з якою гідністю і мужністю ця молода пані йде на смерть.
Отже, не залишається місця для таємниці, а все ж таки легенда про Олену Телігу залишається жити. Не інакше, як та легенда жила в ній самій!
Але візьміть у руки книгу Олени Теліги, де зібрані її твори, достовірні матеріали про авторку, і одразу відчуєте інший дух цієї книги, так, наче вона закинута зі світу іншого. Проникливо писала про неї Оксана Лятуринська: «Їй були відкриті істини». І дух її позначився на всіх спогадах про неї, навіть коли це відчужене слово Наталі Лівицької-Холодної: «Десь у 1934 році народжується друга Олена Теліга. Народження це було нелегке, перетворитися з ніжної сентиментальної і трошки примхливої жіночки в героїчну Жанну д’Арк. І коли я у 1942 р. довідалася про її смерть, мене ця вістка не здивувала».
Збоку здавалося, що Олена живе в затишку під крилом. При цьому трохи перебільшували затишок дитинства в Петербурзі, опіку гувернанток тощо. Потім і достатки в сім’ї батька, проф. Шовгеніва, ректора Господарської академії в Подєбрадах. Потім затишок у хаті інженера Теліги.
Насправді ж Олена Теліга, людина великої культури і великої мужності, уміла триматися радісно й переможно в будь-якому середовищі. Людям властиво улягати впливові обставини. Вона ж уміла панувати над обставинами. Як Леся Українка: «щоб не плакать, я сміялась».
Донька міністра УНР зазнала «ходіння по муках», як і більшість заможних її сучасників під час революції.
В літі я сапала і полола цілі довгі і пекучі дні на комуністичних огородах, щоб прогодувати себе і додому принести якийсь «пайок». Я була маленька, ще й слабенька, і мені тяжко було «гнати рядки» наряду з бабами, які були призвичаєні до такої роботи. Доглядачі кричали на мене немилосердно, а я старалася, що є сили, щоб тільки мене не вигнали. Це було декілька верст від Києва...
Алла Горська в дитинстві теж не знала горя — в сім’ї директора кіностудії. У блокадному Ленінграді вона побачила так само багато, як Олена в більшовицькому Києві. А вже при переїзді в Україну вона не могла сприйняти контрасту між своїм домом і вулицею. У всіх побутових ситуаціях вона вирізнялася з гурту і брала на себе найважчу чорну роботу. Але при цьому так ясніла, наче вона перебувала у якомусь своєму вищому світі, де обов’язки важчі, виміри інші, а радість більша.
Отже, говорити про таких людей в побутових вимірах — все одно, що носити воду решетом. Говорити про нікчемних виконавців тупо — жорстоких вироків над ними нема сенсу, бо високого духу вироки не торкаються. Вони тільки творять для нього чорне тло.
Для її приятеля Олега Ждановича
Олена Теліга була цілим світом — блискучим, високим, сонячним, як мрія. Чимось, поза всю близькість, недосяжним, чимось неповторним, і таким рідким у теперішньому світі.