Десяте Правило Чарівника, або Фантом
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Десяте Правило Чарівника, або Фантом». Краткое содержание книги:
І одного разу страшне дійсно сталося. Келен Амнелл, дружина легендарного Річарда Сайфера, лорда Рала, Шукача Істини, прокинулася, не пам'ятаючи нічого, крім свого імені.
Відтепер вона — найнебезпечніша з усіх людей, та, від кого залежить — бути чи не бути цьому світу. І щоб врятувати її і не допустити прийдешнього Хаосу, Мороку і Безумства, Річарду належить серед незліченних небезпек пізнати самі темні таємниці Десятого Правил Чарівника …
Замість того щоб від її останньої образи вибухнути ще одним приступом люті, він розсміявся.
Келен вже щільно затиснула ніж у руці. Без підготовки і попередження, зі всіх своїх сил, вона встромила в нього свою зброю.
Вона мала намір потрапити лезом під ребра, щоб пошкодити незахищені внутрішні органи, можливо навіть серце, якби їй вдалося його дістати. Однак його хватка досить сильно заважала рухам, тому вона на частку дюйма промахнулася повз намічену ціль і замість цього вдарила в його нижнє ребро. Вістря ножа вперлося в кістку.
Перш, ніж вона встигла відсмикнути ніж назад і знову нанести удар, він перехопив її зап'ястя і вивернув їй руку, повернувши її навколо осі. Вона вдарилася спиною об його груди. Перш, ніж вона встигла що-небудь вжити, він вихопив у неї ножа. Величезні м'язи його руки, які тримали її поперек горла, не давали їй зітхнути. Вона спиною відчувала, як гнівно здіймаються його груди.
Не бажаючи визнавати поразки, перш ніж втратити свідомість від браку повітря, вона з усієї сили стукнула його по гомілці каблуком. З його зойку вона зрозуміла, що потрапила куди хотіла. Вона різко вдарила ліктем прямо у свіжу рану. Він здригнувся. Як тільки лікоть зрикошетив від удару, вона розмахнулася ним посильніше, щоб удар вийшов сильнішим і направила удар назад в щелепу. І все-таки, він був таким величезним, таким сильним, що все це не справило на нього ніякої дії. Скоріше це було схоже на кулачний бій проти бика. І, подібно бику, він тільки ще сильніше розлютився.
Перш, ніж їй вдалося вислизнути з його рук, Джеган, виглядаючи не гірше, ніж до її нападу, схопив у жменю її сорочку. Він ударив її кулаком в пояс з такою силою, що її зігнуло навпіл і вибило з легень подих. Вона задихалася від болю, намагаючись відновити дихання.
Келен зрозуміла, що опинилася на колінах тільки тоді, коли він підняв її за волосся і поставив знову на ноги. Коліна тримали її нетвердо. Джеган посміхався. Його спалах гніву був змитий несподіваною, небезпечною, але односторонньою грою, і можливістю заподіяти біль. Він починав отримувати задоволення від гри.
— Чому б Вам просто не вбити мене? — Зуміла видавити з себе Келен, поки він стояв, розглядаючи її.
— Убити тебе? Навіщо мені тебе вбивати? Тоді ти просто станеш мертвою. А ти мені потрібна живою, щоб я міг змусити тебе страждати.
Жодна з Сестер пальцем не поворухнула, щоб приборкати свого господаря. Келен знала, що, щоб він з нею не зробив, вони не стануть заперечувати проти чого б то не було. Поки його увага була звернена на Келен, він не звертав уваги на них.
Перш, ніж він встиг знову вдарити її, в намет, відволікаючи його увагу, раптово пролилося світло.
— Ваше Превосходительство, — пролунав низький голос. Голос долинав збоку. При вході, піднявши килим і чекаючи відповіді, знаходився один з головорізів. Чоловік був схожий на тих двох охоронців, яких вона нещодавно прикінчила. Келен подумала, що у Джегана є нескінченний запас таких людей.
— У чому справа?
— Ваше Превосходительство, ми готові знятися з табору. Мені шкода, що доводиться Вас переривати, але Ви наказали повідомити, як тільки ми будемо готові. Ви сказали, щоб ми поквапилися.
Джеган відпустив волосся Келен.
— Гаразд, тоді приступайте.
Раптово, розмахнувшись, він закотив їй такого ляпаса, від якого вона шкереберть полетіла на підлогу.
Поки вона лежала на підлозі, приходячи до тями, він притиснув долоню до рани на ребрі. Він розвів пальці, щоб побачити, як сильно вона кровоточить. Вирішивши, мабуть, що рана була досить несерйозною, не вартою уваги, він обтер руку об штани. Наскільки Келен змогла розгледіти, на його тілі було багато шрамів, більшість з яких залишилися від ран набагато важчих, ніж та, якої вона йому завдала.
— Простежте, щоб їй нічого такого більше не прийшло в голову, — кинув він Сестрам, попрямувавши до килима, який охорона тримала для нього піднесеним.
Келен відчула, як по її нервах від ошийника і нижче до кінчиків пальців на ногах пробіг вогонь. Палаюча біль викликала мимовільну задуху. Через почуття гострого болю, що охопив її, обпалюючи її зсередини, їй хотілося кричати, але від люті. Вона ненавиділа нашийник, з допомогою якого Сестри тримали її в підпорядкуванні. Вона ненавиділа свою безпорадність перед тими муками, в які вони могли її ввергнути.
Сестра Юлія підступила ближче і стала над нею.
— На даний момент, це було досить безглуздо, чи не так?
Через приголомшуючий біль Келен не могла відповісти. Інакше вона сказала б Сестрі, що це зовсім не було безглуздим, і що воно було того варте. Поки їй вистачить духу, вона буде боротися проти них. До останнього подиху, якщо буде потрібно, вона буде битися.