Твори у 12 томах. Том 06

Але для теперішнього дозрілого розуму така забарність у процедурі нетерпима. Він ураз перехоплюється від причини до наслідку або навпаки, і з півдороги вловлює висновок. Студентові не потрібен професор, що читає лекцію паче перед малюками з дитячого садка. Його просто лють бере, коли товчуть воду в ступі, пояснюючи навіть самоочевидне. Це однаково, що нав’язати йому читання «Робінзона Крузо» в переказі для дітей або ж лічбу на пальцях.

Отож так і з людством. Воно вже не підліток, а доросла істота. Письменство, прийнятне для людства замолоду, сьогодні прийнятне хіба для котрогось юнака: людство саме в розквіті, і його література повинна якось відбивати цей розквіт.

Згідно з загальним законом розвитку, все мислення та його методи мають бути концентровані. Мова усна й писемна так само підлягають цьому законові. Мові, як засобові обміну думок, найперше притаманна образність. Найзвичайнісінькі слова в найзвичайнісінькому вжитку тепер скидаються на штампи, дарма що колись, як людина вишукувала по-змозі яснішого вислову, вони були яскраві, свіжі, разючі й живі.

Образ, власне, виходить із порівняння, в образі встановлюється тотожність через подібність. Людська думка первісно була образна, а отже й сукупність думок прибирала складної і чудової форми. Хіба ж алегорія це не розширений образ? А саме до алегорії вдаються народи на первісній стадії розвитку. Алегорія властива людині, коли вона мислить ще по-дитинному. Але тепер людство вже не потребує такого дитячого засобу. Останнім з великих поетів вдавався до нього Спенсер[68]. «Шлях прочанина» Беньяна[69] — це єдина велика алегорія, що дожила донині. Успіхом своїм вона завдячує темному людському загалові, бо загал цей був неписьменний, а твір простий; у ньому порушувалося життєві проблеми, і висвітлено їх простакувато, але й разюче.