Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія

— Ти мені не віриш? Та як ти смієш? — Почав він кричати на хлопця. — Я Ніколас Ковзаючий! Ніхто не сумнівається в моїх словах!

Солдат загрозливо ступнув уперед. Ніколас заспокоївся і застережливо підняв палець.

— Якщо хочете їх отримати, вам краще бути вкрай обережним.

Солдат все ще в жаху витріщався, але Ніколас побачив в його очах набагато більше — загрозу.

— Тоді кажи, перш ніж я втрачу терпіння.

— Ті, хто повідомив вам, що вони на півночі і Мати-Сповідниця знаходиться у своїй армії, або не знають, про що говорять, або обманюють вас, — роздратовано скривив губи Ніколас. — Я уважно стежу за ними.

— Де ти бачив їх востаннє?

У кімнаті сутеніло. Ніколас викинув руку до столу, посилаючи маленьку іскорку до трьох свічок, щоб запалити гноти.

— Я ж сказав вам, що якраз стежив за ними. Вони в місті, недалеко звідси. Скоро вони самі прийдуть до мене, і я їх спіймаю. Вам не доведеться довго чекати.

— Що змушує тебе думати, що вони прийдуть до тебе?

— Я знаю про все, що вони роблять. — Ніколас підняв руки, рукави його чорного одягу зісковзнули до ліктів, поки він, жваво жестикулюючи, походжав навколо солдата, розповідаючи йому одному відомі факти. — Я стежу за ними. Я бачив їх разом вночі. Мати-Сповідниця ніжно тримала чоловіка за руку, поклавши його голову собі на плече, заспокоюючи його жахливий біль. Це був ніжний дотик, справді.

— Його біль?

— Так, його біль. Він зараз у Нотвіку, містечку на північ звідси. Коли вони закінчать там, то прийдуть сюди, до мене.

Джеган в тілі солдата озирнувся, зачепившись полядом за свіжих небіжчиків біля стіни. Потім знову зосередився на Ніколасі.

— Я запитав, що змушує тебе думати, що вони прийдуть до тебе?

Чародій подивився на імператора через плече, піднявши брову:

— Ну, бачте, ці дурні люди — Стовпи Творіння, які настільки захоплюють вас, отруїли бідного лорда Рала. Вони намагалися таким чином заручитися його допомогою в звільненні від нас.

— Отруїли його? Ти впевнений?

Ніколас посміхнувся, вловивши нотку зацікавленості в голосі імператора.

— О, так. Абсолютно впевнений. Бідолаха мучиться від болю. Йому потрібна протиотрута.

— Тоді він зробить все можливе, щоб роздобути її. Річард Рал дуже вертка людина.

Ніколас притулився до столу і склав руки.

— Він може вертітись як завгодно, але він у великій біді. Бачте, йому потрібні ще дві дози протиотрути. Одна з них у Нотвіку. Ось чому він прийде сюди.

— Ти дуже здивуєшся, коли зрозумієш, наскільки спритна ця людина. — Гнів, пронизуючий голос імператора, неможливо було не помітити. — Ти опинишся в дурнях, якщо будеш недооцінювати його, Ніколас.

— Я ніколи нікого не недооцінюю, ваша величність. — Ковзаючий багатозначно посміхнувся, бачачи, що імператор спостерігає за ним чужими очима. — Розумієте, я абсолютно впевнений, що Річард Рал отримає протиотруту в Нотвіке. Фактично, я розраховую на це. Подивимося Я як раз стежив за ним, коли ви прийшли, хотів дізнатися, що станеться. Ви перешкодили. Але навіть якщо він отримає там протиотруту, це не врятує йому життя.