П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню

— Просто почекайте, — спокійно сказала сестра Рошель. — Ми про все подбаємо. Все буде зроблено як треба.

Сестра Георгія повернулася до решти сестер в наметі:

— Подбайте, щоб вона почекала, добре? Вона повинна чекати тут, в наметі.

Сестри закивали. Енн взялася в боки.

— Якщо затримаєтеся, ми підемо без вас. Зрозуміло? Ми не можемо…

Сестра Рошель поклала руку Енн на плече.

— Ми скоро повернемося. Почекайте.

— Хай буде з вами Творець, — зітхнула Енн.

Енн сиділа серед сестер, які, здавалося, знову занурилися в темниці своїх думок. Їх радість, настільки очевидна, коли вони побачили її, зникла. Вони знову стали відстороненими і мовчазними.

Вони тупо дивилися в простір, не слухаючи веселі історії про пережиті Енн пригоди, якими вона намагалася їх розважити. Вона сміялася, оповідаючи про деякі забавних моменти, сподіваючись, що хоча б хтось виявить цікавість і посміхнеться. Даремно.

Ніхто ні про що не питав, навіть не слухав. Вони намагалися не зустрічатися з нею поглядом. Як спіймані в пастку тварини, вони лише хотіли втекти від жаху.

З кожною миттю Енн ставало все більше і більше не по собі. Сидячи серед цих жінок, вона раптом замислилася, а чи так вже добре вона їх знає.

Іноді у загнаних у пастку тварин не вистачає розуму вискочити у відкриті двері.

Коли полог намету відкинувся, сестри відсунулися від аббатиси. Енн встала.

В намет ввалилися четверо здоровенних чоловіків у шкіряних обладунках і плащах, із зброєю на поясах. За ними слідом увійшли сестри Георгія, Рошель, Обрі і Керена. По владній поведінці чоловіків Енн зрозуміла, що це не прості солдати.

— Ось вона, — вказала сестра Рошель. — Аббатиса сестер Світла.

— Рошель, що все це значить? — Гаркнула Енн. — Що, по-твоєму…

Головний з увійшлих чоловіків схопив її за підборіддя і повернув їй голову вправо-вліво, уважно оглядаючи.

— Ти впевнена — Його похмурий погляд переметнувся на сестру Рошель. — По мені, так вона нічим не відрізняється від інших жебрачок.

— Кажу вам, це вона, — вказала на Енн сестра Георгія. Імперець перевів погляд на Георгію, і вона продовжила: — Вона просто переодяглася, щоб проникнути сюди.

Імперець жестом наказав решті солдатам підійти. Ті несли кайдани та ланцюги. Енн спробувала чинити опір, але солдат, який схопив її, не звертаючи найменшої уваги на її спротив, схопив її зап'ястя і простягнув іншому, а той миттєво почепив на неї кайдани.

Вони удвох змусили Енн опуститися на коліна, а третій солдат встановив ковадло. Утримуючи її руки, вони вбили клинці і розплющили капелюшки, намертво скріпивши кайдани. Вони стягнули їх так туго, що метал вп'явся в тіло, але ніхто не звернув уваги на мимовільний зойк болю, що вирвався у Енн.

Енн знала, що нерозумно чинити опір, коли він марний, тому змусила себе заспокоїтися. Втративши Хань, вона перед цими громилами безпорадна, як дитина. Сестри стовпилися подалі від них. Жодна не дивилася на те, що відбувається.