Гірка правда. Злочинність ОУН-УПА (сповідь українця)
- Автор: Поліщук Віктор Варфоломійович
- Год: 1995
- Язык: украинский
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Гірка правда. Злочинність ОУН-УПА (сповідь українця)». Краткое содержание книги:
Нехай ніхто, хто почуває себе українським націоналістом, не кидає в мене болотом, не прочитавши цієї книжки
Тугіше йшло зі зміною тактики в революційній ОУН бандерівців. Вона аж на IV Великому Зборі ОУН у 1968 році сформулювала неначе демократичну програму. Проте вже набагато раніше в рамках тієї ОУН постала фракція, яка висловлювалася за явним проголошуванням нового підходу до визвольної боротьби українців. Все, здається, почалося від створення УГВР, від контактів М. Лебедя, о. Івана Гриньоха з західними колами. Чи це була вимога західних кіл а чи тільки під впливом цих кіл, в рамках ОУН-б сформувалася течія, згідно до якої треба перейти на проголошування демократичних гасел.
Здається не варт аналізувати тут різниці, які ділять ОУН-б від посталої формально 1954 року ОУН-з, тобто Організації українських націоналістів за кордоном. Щоправда ця остання, тобто ОУН-з, створена Миколою Лебедем, Левом Ребетом і Зеноном Матлою, твердила, що під націоналізмом розуміємо почуття приналежності до нації, як найвищої культурно-політичної спільності, і що націоналістом є кожний, хто почувається до зв'язку з українською нацією і в громадсько-політичному житті керується її інтересами [498], то таке визначення слід кваліфікувати як пропагандивний засіб, за допомогою якого: а) можна притягнути в ряди ОУН звичайних українських патріотів, б) замазати, затемнити злочинне минуле ОУН, від якого ця ж ОУН-з не відмовилася, як і не відмовилася від первісної ідеології ОУН. Об'єктивно визначальною прикметою нової ОУН-з є те, що вона ніколи не відмежувалася від витоків ОУН, від її ідеології, від її злочинного минулого. І вона зберегла назву - Оганізація українських націоналістів. Ця організація постала 1929 p., і ми вже знаємо її суть, знаємо теж суть націоналізму.
З визначення понять "націоналізм" і "націоналіст", зробленого ОУН-з, виходить, що я теж націоналіст, бо я "почуваюся до зв'язку з українською нацією і в громадсько-політичному житті керуюся її інтересами". Але я - не націоналіст. Я - звичайний патріот України, її народу, української нації. Таких як я - мільйони. І вони - не націоналісти. Мене, й ті мільйони, різнять з ОУН-з (та й з іншими фракціями ОУН) витоки ОУН, її донцовська ідеологія, її злочинна діяльність. ОУН - злочинна організація від самого її постання. Коли б М. Лебедь, Іван Гриньох, Лев Ребет, Зенон Матла та їх товариші дійсно перейшли на позиції демократизму, тоді б вони порвали зі своїм минулим, зі злочинами ОУН-УПА, і заснували б нову, демократичну партію. Наприклад: Демократичну партію українців діаспори. Зрештою, чи не найкращий знавець і спостерігач українського політичного життя від 1930-х років, Іван Кедрин, так написав про відокремлення від ОУН-б:
На розламі з початком 1940 року на "бандерівців" і "мельниківців" не закінчилось, бо в pp. 1954-1955 прийшло в бандерівському таборі до нового розламу з постанням "двійкарів", чи пак "угаверівців" ("Двійка " - Лев Ребет і Зенон Матла). Петро Мірчук старався в окремій 178-сторінковій книжці ("За чистоту позицій українського визвольного руху", Мюнхен-Лондон, 1955) старався доказувати, яка ідеологічна різниця між ЗЧ ОУН (бандерівцями) та "двійкарями", але, читаючи ті виводи, пригадалась московська мудрість: "Без водки не розбереш". [499]
Ось і вся суть різниць: "Без водки не розбереш!" Це бо була різниця поглядів на тактику, а не ідеологічні різниці. Це теж був результат персональних розбіжностей.
Різниця між ОУН-б і ОУН-з така ж, як і між ОУН-б та ОУН-м, про що влітку 1992 р. мали розмову на українській телепрограмі в Торонто, канал 47, два чільних представники цих організацій - від ОУН-б д-р Олег Романишин, головний редактор "Гомону України", і від ОУН-м д-р Василь Верига, генеральний секретар СКВУ. Оба вони виразно й офіційно заявили: різниця між ОУН-б і ОУН-м - у тактиці, нема, натомість, між ними різниць ідеологічних і в оцінці минулого ОУН.
Тож не треба давати себе обманювати: ОУН, всі три її фракції, однієї закваски організації. Всі вони виросли з "матірної" ОУН, всі вони донцовського кореня. Й такими вони залишилися, міняючи лише тактику.
Український політикум діаспори 1992
На 1992 рік в українській діаспорі існує одна реальна політична сила: всі три фракції ОУН. "Прогресисти", тобто комуністи з ТОУК, вже не рахуються, вони, після розпаду СРСР, намагаються перейти на націоналістичні позиції, проте, як досі, без успіху. Від них націоналісти домагаються покаяння, а вони каятися не хочуть, лавірують.
498
Матеріали Конгресу української вільної політичної думки, серія А, збірник ч. 2, Мюнхен, 1973, стор. 97.
499
Іван Кедрин: "Життя - події - люди", цит. вид., стор. 390.