Тоді оборону Буковини провадив визначний комендант жандармериї полковник Фішер, який значно причинив ся до зорганізованя Гуцульського легіону та здобув собі славу в обороні рідного краю. На його приказ жандармерия занималась війсковими вправами наших Гуцулів, які тревали лиш кілька днів. Більше не було потрібно, бо кождий Гуцул вже з природи стрілець і перед його мисливським оком не в силі охоронити ся воріг-напасник.
Вже 29 листопада 1914 рушили походом зорганізовані одушевлені Гуцули (всіх разом 1156 мужа) у бій проти лютого ворога-Москаля.
Від 29 листопада 1914 до 1 січня 1915 боронили Гуцули всі переходи-просмики над рікою Серетом проти безмірної переваги росийскої успішно і нанесли Москалям через відважні особливо нічні напади дуже много страт.
Від 1 січня до 6 лютого 1915 брав Гуцульский легіон живу і успішну участь в битвах коло Молдави, Пожорити та Местиканешт.
Від 6 до 19 лютого 1915 причинили ся Гуцули до успішного наступу проти Москалів, котрих наше війско тоді виперло було з Местиканешт аж понад Прут. Та найбільшої слави здобули собі Гуцули коло Местиканешт і Кирлибаби. Воювали в перших окопах, сповняли найкрасше вивідчу службу і причинили ся в головній мірі до того, що Москалів тоді вигнано з наших гір та й із рідної Буковини.
В марті 1915, коли наше війско прогнало було Москалів з північної Буковини, бачимо, як Гуцули здобувають штурмом наші села. Так здобули Гуцули перші Рогізну, Сада гуру, Буду, Чорнавку і пігнали за ворогом аж у Бесарабію.
Найкрасше пописали ся Гуцульскі Стрільці коло Топорівців. Тоді Москалі доконче хотіли перебити ся через нашу лінію, але завдяки Гуцулам розбито Москалів і полонено тоді около 1400 ворога. Коло Кулинківців, вже на росийскім боці, тримали хоробрі Гуцули наші позициі через три дни проти великої сили росийскої, аж доки не надійшла наша армія.
Гуцульский командант бар. Василько ранений.
В маю 1915 доказували Гуцули при нашім відвороті над Прут своїм поведенєм просто чуда.
По полковникови Фішерови, який через кількамісячну невтомиму діяльність в обороні краю поважно був занедужав і тому зложив команду, обняв єї над всіма формациями добровольців підполковник Пап.
Команду Гуцульского баталіону повірено баронови Стефанови Василькови. Під його проводом наші Гуцули бороли ся знаменито. Коло Магали самі здержали росийску навалу. В той час (в ночи з 9 на 10 мая 1915) зістав їх сотник барон Василько тяжко ранений.
Розходило ся тод і о те, щоби здобути вороже становище на схід Чернівців, по тім боці Прута. Москалі боронили то становище страшним вогнем так, що здавало ся, що наш наступ даремний. Тоді став сотник Гуцулів барон Василько на чолі компанії і з хоробрими Гуцулами дійсно здобуто се становище.
Шрапнель ранив його в ліве стегно, а три кулі в ногу. Фурішіц Василька, україньский Гуцул-Стрілець, заслоняв його своїм тілом, поки його винесли поза вогонь. Одному з тих, що його несли, зірвав шрапнель голову.
На басарабскій границі
В червни 1915 загнали Гуцули Москалів аж до Липкан у Росию.
Дня 7 жовтня відбили Гуцульскі Стрільці сильний росийский наступ на басарабскій границі.
Оден відділ Гуцулів-добровольців знов бив ся в літі 1915 коло Надвірної, Коломиї і Заліщик.
Від 24 грудня аж до кінця січня 1916 р. боронили Гуцули австрийскі позициї від Довжка аж понад Прут.
