Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз». Краткое содержание книги:
У кожній кімнаті на ліжку лежало оголене жіноче тіло. Кімната за кімнатою — і скрізь те ж саме. Судячи з кількості відбитків чобіт, тут побувала вся армія. Там, де солдати чекали своєї черги, бруду було буквально гори.
— Тепер зрозуміло, навіщо їм знадобилися ці кілька днів, — сиплим голосом сказала Келен, намагаючись не зустрічатися з Чандаленом очима. Той мовчав.
Ці дні, без сумніву, були найдовшими в житті нещасних жінок.
Келен молилася, щоб хоча б їхні душі знайшли спокій.
Вони дійшли до останніх дверей. Тут жили наймолодші фрейліни. Келен повільно відчинила двері і завмерла на порозі. Чандален стояв поруч, дивлячись через її плече. Придушивши зойк, вона повернулась і поклала руку йому на груди.
— Будь ласка, почекай тут.
Він кивнув і почав зосереджено розглядати носки своїх черевиків.
Келен закрила за собою двері і притулилася до них спиною, збираючись з духом. Однією рукою тримаючись за живіт, іншою прикриваючи рот, вона обігнула повалену шафу і рушила між рядами ліжок. Витончені ручні дзеркальця, щітки, шпильки — одним словом, все те, що дівчата так дбайливо розкладають на туалетних столиках, валялося на підлозі. Крижаний вітер ворушив сині муарові фіранки на розбитих вікнах.
Найстаршій з цих дівчат було шістнадцять з половиною, багатьох з них Келен знала особисто. Тіла на ліжках були для неї не просто безіменними трупами. Приїжджаючи на засідання Ради, королева Цірілла завжди брала з собою своїх юних фрейлін. Келен пам'ятала, якими захопленими очима вони розглядали величне місто. Їх непідробне захоплення змушувало також і її по-новому поглянути на місто, де вона провела майже все дитинство. Їй були симпатичні ці дівчатка, і вона злегка заздрила їх безтурботності і простому погляду на життя. Келен хотіла особисто показати дівчатам місто, але не наважилася: вона була Матір'ю-сповідницею і знала, що їм буде незатишно в її суспільстві.
Келен зупинялася у кожного ліжка, зусиллям волі примушуючи себе дивитися на знайомі обличчя. Джуліана. Вона була наймолодшою, але неймовірно напористою і самовпевненою. Завжди знала, чого вона хоче, і не збиралася відступати. Пам'ятається, вона була без розуму від військових і одного разу посварилася з цього приводу зі своєю наставницею, пані Нелдою. Келен тоді потайки заступилася за Джуліану і запевняла розлючену пані Нелду, що гвардійці в Ейдіндрілі всі як один люди чесні і не посміють навіть пальцем зачепити королівську фрейліну. Дивлячись на зап'ястя Джуліани, прикручені до узголів'я ліжка, Келен прокляла духів за те, що ті настільки буквально виконали її прохання.
На сусідньому ліжку, залитому кров'ю, лежала Ешлі; її груди були сполосовані ножем, а горло перерізане. Ешлі. Її батьків Келен добре знала: батько Ешлі був секретарем посла Галеї в Ейдіндрілі. Її мати плакала від радості, коли королева Цірілла погодилася взяти Ешлі до себе на службу. Якими словами розповість тепер Келен її батькам, чим закінчилася королівська служба?
Повертаючись назад під поглядами мертвих очей, в яких навіки застигли жах і біль, Келен мляво здивувалася про себе, що не плаче. Хіба вона не повинна була розридатися? Розридатися, впасти на коліна, стиснути кулаки і кричати — кричати, поки не розірвуться легені? Але очі її були сухі. У неї просто не було сліз. Ймовірно, тому, що це занадто багато для однієї людини. За останні дні вона бачила стільки, що її душа закам'яніла. Це як гаряча ванна: спочатку здається, що зваришся заживо, а потім нічого, звикаєш…
Чандален стояв там же, де вона його залишила. Його пальці, що стискали лук, побіліли. Келен обережно закрила двері і пішла по коридору. Вона думала, що Чандален піде за нею, але помилилася.
— Будь-яка жінка плакала б на твоєму місці, — сказав він, дивлячись на двері. Її щоки спалахнули.
— Я не будь-яка!
— Так, ти не будь-яка. — Він відвернувся від дверей і тепер дивився на свій лук так, наче бачив його вперше. — Я хочу розповісти тобі одну історію.
— Я не хочу зараз ніяких історій, — різко сказала вона, роблячи ще кілька кроків по коридору. — Може бути, пізніше.
— Я хочу розповісти тобі одну історію, — немов не чуючи, повторив Чандалов.
Вона зітхнула:
— Ну, якщо це для тебе так важливо, розповідай.
Чандален підійшов ближче. Він був на кілька дюймів нижче Келен, але їй чомусь раптом здалося, що вона дивиться на нього знизу вгору.
— Коли мій дід був таким же молодим і сильним, як я, — він поплескав себе по грудях, — у нього вже були дружина і двоє синів. Тоді багато приходили в наше село, щоб обмінюватися. Ми нікому не відмовляли. Ми всім були раді.