Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз». Краткое содержание книги:
— Так що ж сталося тут?
Сестра Верна обвела рукою горизонт.
— Тут, на цьому вузькому перешийку, билися не тільки люди, але й чарівники. Вони наносили удари і зводили щити, використовуючи при цьому магію, яку зараз навіть важко собі уявити. У спробах домогтися переваги вони насилали на противника жахливі чари і неймовірно небезпечні закляття.
Власне, це і чекає нас попереду.
Річард закам'янів.
— Ти хочеш сказати, що вся ця магія, всі їхні закляття досі там?
— Безумовно.
— Але ж це неможливо! Хіба магія за цей час не мала ослабнути?
Або розсіятися?
— Можливо, — зітхнула сестра Верна. — Але вони зробили більше. Вони створили спеціальні пристрої, що підтримують силу заклять.
— Хіба пристрій може бути здатне на це? Сестра Верна дивилася в нікуди — а може, на щось, видиме тільки їй одній.
— Башти погибелі, — прошепотіла вона і замовкла. В очікуванні продовження Річард поплескував Бонні по шиї. Нарешті сестра Верна зітхнула, наче відганяючи важкі думки, і заговорила:
— Від моря до моря противники протягнули дві лінії башт, в яких зосередили всю міць свого чаклунства. Тут, в цій долині, обидві лінії зустрілися, але завершити розпочате не вдалося нікому. Сила вже побудованих веж виявилася такою великою, що чарівники не могли з нею впоратися. Ні тій, ні іншій стороні не вдалося побудувати останню башту, щоб замкнути лінію.
Тому в магії, що володіє цією долиною, є слабке місце. Пролом.
— Якщо є пролом, чому ж ніхто не може пройти?
— Сила магії тут лише трохи слабкіше, ніж по всій смузі веж, але пройти все-таки можна. Там, де лінія не переривається, магічна стіна непроникна: від моря до моря і навіть в самому океані. У тому місці, де ця лінія розмикається, є надія прорватися. Але це дуже важко. Закляття проносяться над проломом, немов грозові хмари, гнані вітром, утворюючи постійно змінюваний лабіринт, в якому завдяки відсутності замикаючої вежі існують безпечні проходи. Але вловити їх може лише той, у кого є дар. Простому смертному тут не пройти. Магія вб'є його. А то й гірше змусить вічно блукати по долині. Адже закляття невидимі. Їх можна тільки відчути за допомогою дару, та й це дуже непросто.
— Значить, сестри Світу можуть пройти цю долину, бо в них є дар?
— Так. Але не більше двох разів. Магія запам'ятає тебе і на третій раз вб'є. В давні часи сестер, які відправлялися в Новий світ і успішно поверталися назад, посилали туди знову. Ні одна не повернулася. Ні одна.
— Сестра Верна сумно дивилася в сліпучу далечінь. — Вони там. Вони там, і ніхто ніколи не знайде їх і не врятує. Магія веж згубила їх.
Річард почекав, поки вона знову подивиться на нього:
— Можливо, сестра, вони просто розчарувалися у своєму покликанні і роздумали повертатися. Звідки ти знаєш?
— Я знаю, — зітхнула вона. — Ті, хто проходить там, іноді бачать їх. — Вона помовчала. — Бачила їх і я.
— Прости, — сказав Річард, думаючи про Зедда. Келен повинна знайти його і розповісти про те, що трапилося. — Отже, чарівник може пройти долину?
— Тільки поки він не віднайшов повної могутності. Щоб наші учні могли повернутися, ми дозволяємо їм покинути Палац до того, як вони повністю опанують даром. Основне призначення башт — перегороджувати шлях чарівникам.
Повністю відкритий дар притягне до себе закляття, як магніт притягує залізні ошурки. Саме для таких побудовані вежі. Саме таких шукає магія. Могутній чарівник заблукає тут так само швидко, як той, хто нічого не розуміє в магії. Це пастка, де гинуть найсильніші і найслабкіші. Саме тому ні одній зі сторін не вдалося добудувати свою лінію.
Надії руйнувалися. Навіть якщо Келен візьме на себе працю знайти Зедда, старий друг нічим не зможе йому допомогти. Річард проковтнув клубок у горлі і раптом згадав про зуб, який дала йому Скарлет.
— А якщо спробувати перелетіти через долину? Сестра Верна похитала головою.
— Закляття простягаються в повітря так само, як і в море. Жодне створіння, яке вміє літати, не здатне перелетіти через ці землі.
— А морем? Якщо відплисти досить далеко? Десь же магія кінчається?
Вона знизала плечима:
— Я чула, що в далекому минулому було декілька вдалих спроб. Що стосується мене, то я бачила багато кораблів, що зважилися на це, але ні один не повернувся.
Річарду стало не по собі.
— А ти… можеш провести когось за собою?
— Одного або двох осіб, за умови, що вони будуть триматися поруч. Як і ти, до речі. Більше — вже ні. Вони напевно заблукають. Проходи між закляттями занадто вузькі і підступні.
Річард довго обдумував почуте і нарешті поставив наступне питання: