Науково-практичний коментар Земельного кодексу України
- Автор: Мірошниченко А. М., Марусенко Р. І.
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Правова єдність
- ISBN: 978-966-2183-41-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Земельного кодексу України». Краткое содержание книги:
Видання може стати в нагоді студентам, викладачам і науковцям правничих спеціальностей, практикуючим юристам і усім тим, хто цікавиться земельним законодавством та практикою його застосування.
Крім того, існує ще й третя реєстраційна процедура — реєстрація правочинів про відчуження нерухомого майна, що передбачена ст.ст. 657 та ін. ЦК України, яка на сьогодні здійснюється нотаріусами при нотаріальному посвідченні відповідних угод згідно із ПКМ від 26.05.2004 №671 "Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів".
Отже, на даний час існує три паралельних реєстраційних процедури, що є недоцільним. Всі реєстраційні процедури, на наш погляд, цілком можливо звести до однієї - реєстрації у Державному реєстрі прав на нерухоме майно.
До частини другої. Відповідно до ст. 126 ЗКУ документом, що посвідчує право оренди землі, є договір. Вимоги до форми та змісту договору оренди землі викладені у коментарі до ст. 93 ЗКУ.
Державна реєстрація договору є обов'язковою і проводиться в тому ж порядку, що і реєстрація державних актів на право власності та право постійного користування (див. ст. 202 ЗКУ та коментар до неї).
До частини третьої. Дана частина самостійного регулятивного значення не має. Зрозуміло, що приступати до використання земельної ділянки слід лише після виникнення права не неї. Момент же виникнення прав на земельну ділянку визначений ч.ч. 1 та 2 коментованої статті.
Засади встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) визначаються ст. 55 ЗУ "Про землеустрій", Наказом Держкомзему №43 від 04.05.1999 "Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі".
Складання державного акта на право власності на земельну ділянку або право постійного користування земельною ділянкою при передачі або наданні земельних ділянок громадянам, підприємствам, установам, організаціям та об'єднанням громадян всіх видів проводиться після перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки. Варто зазначити, що у ч. 2 ст. 106 ЗКУ йдеться про те, що види межових знаків має затверджувати "центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів", а у Наказі Держкомзему №43 від 04.05.1999 передбачено позначення меж "довгостроковими межовими знаками встановленого зразка". Проте до цього часу "зразків" чи "видів" межових знаків Держкомзем України не затвердив.
Стаття 126. Документи, що посвідчують право на земельну ділянку
1. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
2. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:
а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;
б) свідоцтвом про право на спадщину.
3. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
4. Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України.
5. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
6. При набутті права власності на земельну ділянку на підставі документів, визначених частиною другою цієї статті, державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки.
На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про відчуження земельної ділянки із зазначенням документа, на підставі якого відбулося відчуження.
Орган, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, робить відмітку про реєстрацію прав на земельну ділянку на підставі документа про її відчуження, складеного та посвідченого в порядку, встановленому законом, протягом 14 календарних днів з дня подання до цього органу зазначеного документа. Забороняється вимагати для здійснення відмітки та державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень документи, не передбачені цією статтею.