Беру свої слова назад
- Автор: Суворов Виктор
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Сталкер
- ISBN: 966-696-874-6
- Переводчик: Олег Петрович Дрогомирецький
- Жанр: История
Электронная книга - «Беру свої слова назад». Краткое содержание книги:
У Британській армії, наприклад, починають виклад проблеми участі Радянського Союзу у Другій світовій війні з цифр: Червона Армія мала жахливий брак бойової техніки, одних тільки танків було потрібно...
Висновки кожен робить сам.
А які після таких оглушливих цифр можна робити висновки? Тут все ясно: росіяни воювати не могли, вони взагалі ніяк до війни не готувалися. Як можна воювати, якщо така нестача?!
Далі підручник можна не читати. Все без підручника ясно: Сталін був заляканий до смерті, російські Ваньки пиячили, валялися на печах, і всі вони у тваринному страсі чекали нападу, чекали його, знали, що він неминучий, але нічого не робили, щоб себе захистити. Цифри нестачі одних тільки танків чого варті.
Ці цифри повторюються не лише у британських лекціях і підручниках, а й в американських, французьких, іспанських, алжирських. І скрізь висновок: у Другій світовій війні воювали Німеччина, Греція, Японія, Великобританія, Норвегія, Франція, Канада, Албанія, США, Люксембург, Австралія... Вони ж і внесли вирішальний вклад. А не готовий до війни Радянський Союз до цього додати нічого не міг. Ви тільки помилуйтеся на жахливий брак танків!
З цих цифр випливає і ще один висновок: Жуков - геній. При такій дикій недостачі танків він своєю мудрістю, своїм полководницьким даром, своїм генієм зумів-таки цих Іванів-дурнів до самого Берліна довести!
– 3 -
Перед Жуковом і колективом авторів його мемуарів у ЦК КПРС було поставлене завдання придумати таку гидоту про свою Батьківщину, яка вбила б мізки всього світу. І співавтори Жукова додумалися: треба просто забути все, що маєш, а згадувати тільки те, що хотілося б мати. Готовність будь-якої армії до війни завжди визначали за наявністю сил і засобів: у Ганібала було стільки-то слонів, а у Бонапарта - стільки-то гармат. Геніальність Жукова та його співавторів полягає в тому, що вони першими зметикували визначати готовність (вірніше - неготовність) до війни не за наявністю танків, гармат і літаків, а за браком. Свій метод Жуков і співавтори застосували лише проти власної країни і власної армії: нам не вистачало! Проти інших країн і армій Жуков свій метод не застосовував. Тому тільки над нами весь світ сміється. У всіх вистачало, тільки у нас не вистачало...
Але список того, чого нам не вистачає, завжди буде дуже довгим. Скажу більше: він завжди нескінченний. Нещодавно в Лондоні я зустрів одного жахливо бідного російського дядька, якому жах як хочеться купити нафтоперегінний комплекс в Еміратах з підвідним нафтопроводом, але не вистачає восьми мільярдів доларів. Цифра збиває з ніг: подумати тільки, який бідний дядько, як багато йому не вистачає! Нестача в нього - чисто жуковська. З розмахом.
А запитайте султана - скільки йому дівок в гаремі не вистачає? Бідний султан! Ми в порівнянні з ним забезпечені повністю. Просто тому, що гаремами не володіємо. Просто тому, що нам така нестача дружин і наложниць навіть і наснитися не може.
Жуковським способом можна загидити не тільки нашу історію, нашу країну, а й будь-яку, яку накажуть. Наприклад, забудьте всі досягнення Америки, забудьте все, що в ній є гарного, а напишіть список того, що американському народу і уряду хотілося б мати. Відразу вписуйте всі прийдешні досягнення прийдешніх десятиліть: все це буде, але поки що всього цього немає, отже, не вистачає.
А запитайте американського міністра оборони: чи вистачає йому зараз? Чи вистачає йому авіаносців, космічних станцій, супутників, танків, літаків, комп'ютерів? Та просто запитаєте, чи вистачає йому грошей? Чи вистачає мільярдних бюджетів?
Я на собі якось випробував жуковський метод. Знехтувавши всім, чим мене обдарували доля і природа, почав писати список того, чого мені в цьому житті не вистачає. Список вийшов жахливий і гнітючий. Самому себе шкода. Пишу і плачу...
– 4 -
У вересні 1939 року Гітлер вплутався у Другу світову війну, маючи 2977 танків. Жоден з цих танків не дотягував у бойовій вазі до 20 тон, а 2668 з них, тобто переважна більшість, не дотягували й до 10 тон. Іншими словами, всі танки були легкими, у переважній більшості - дуже легкими. Половина німецьких танків того часу гармат не мала, тільки кулемети. Решта мали гармати калібром 20 мм. Ось це гармата! Від паскудних порівнянь утримаюся, хоча й тягне... Найпотужніші ж німецькі танки 1939 року мали 37-мм гармати. Всього їх було... 98. Ці танки в німецькій армії називалися середніми. Але це тільки назва. Для понту, як кажуть. Справжніх середніх танків у Німеччині не було жодного. Важких - тим більше, їх не було навіть у сміливих задумах.