Дотик

— Поки що ніхто, — сказала Нелл. — Може, прогуляємося по платформі, татку? Я хочу розім’яти ноги.

Повітря було спекотне, але Нелл однаково взяла батька під руку і буквально висіла на ньому, коли вони походжали по платформі.

— Я люблю тебе, татку, ти — найкращий, — сказала вона.

«І оце — все, — виснував Александр, — чого, максимум, можна діждатися від власних дітей. Коли тебе люблять і вважають найкращим». Її одкровення стало для нього жорстоким розчаруванням, але він був надто справедливою людиною, щоб примушувати свою доньку займатися тим, до чого в неї не лежала душа. Як же ж йому не пам’ятати отих розрізаних ляльок?! Або замацані сторінки його безцінного Дюрера? Без кінця поповнювану колекцію медичних підручників, які вона замовила у його лондонського постачальника книжок? А тепер усі вони стоять на полицях і муляють йому в очі. А вона ж жінка, вона піде туди, куди підказує їй серце. «Дивні створіння ці жінки, — подумав Александр. — Нелл анітрохи не нагадує Елізабет складом свого розуму, але однаково — половина її від Елізабет. І рано чи пізно ця половина неодмінно себе проявить. — Від Нелл його думки полинули до Лі. — Я завжди відчував, що Лі стане моїм природним наступником, з того часу, коли почав з ним спілкуватися. А тепер мені треба розшукати його і повернути. Навіть якщо мені доведеться для цього зігнути свою негнучку спину і вибачитися».

єАлександр та Нелл провели в Сіднеї два напружені тижні. Вони знайшли сорокарічний будинок на Гліб-Пойнт-роуд, неподалік пристанища Нелл, і вирішили, що він підійде. Збудований з отинькованого пісковця, він був досить просторий, щоб з комфортом вмістити Анну та шість наглядачок, плюс кухаря, прачку та двох прибиральниць. Завдяки тому що цей будинок стояв на ділянці з акр завбільшки, Александр наказав спорудити прогулянковий майданчик, безпосередньо прилеглий до кімнати Анни, від якої його відділяли одні двері.

Важче було знайти підходящих наглядачок. Александр і Нелл разом проводили з ними співбесіди; Нелл була такою прискіпливою, що навіть принюхувалася до подиху кожної претендентки. Запах часнику мав так само важливе значення, як і запах алкоголю, пояснила Нелл ошелешеному Александру.

— Наші студенти їли часник, якщо за день до лекцій були на гулянці, — пояснила вона.

Александру сподобалася одна весела, з очевидною материнською жилкою жінка, але Нелл уперлася і наполягала на суворій жінці з волосинами на підборідді та окулярами на кінчику носа.

— Та вона ж як лінкор, що мчить на всіх парах! — вигукнув Александр. — Це ж вогнедишний дракон, Нелл!

— Дійсно, тату, але нам потрібна саме така начальниця. Нехай добрі жінки квокчуть та сюсюкають біля Анни скільки їм заманеться, а сувора жінка нехай ними командує. Міс Гарботл — гарна людина, вона не зловживатиме своєю владою, але буде наполягати, щоб усі працювали чітко й злагоджено, як команда на лінкорі. Або зграя вогнедишних драконів.