Повна академічна збірка творів
- Автор: Сковорода Григорій Савович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Повна академічна збірка творів». Краткое содержание книги:
24 Парафраза Пісні над піснями 5: 12. Пор.: очи є™ йкш го/іХвйцы.
25 Парафраза Дій св. апостолів 2: 20. Пор.: сб/інце пре/іожйтсА во Т/иХ, й /іХн^і въ кровь.
26 Див.: Перша книга Мойсеєва: Буття 14: 17-24.
27 Неточна цитата з Книги Псалмів 127 (128): 3. Пор.: Женл твоа йкш лоул П/іодовйтл въ стрлн^ъ дб/ИХ твоегш.
28 Книга Псалмів 124 (125): 5; 127 (128): 7.
29 Перша книга Мойсеєва: Буття 1: 2.
30 Книга Псалмів 87 (88): 13.
31 Неточна цитата з Першої книги параліпоменон 16: 12. Пор.: по/ИАнйте чХдесЗ grw, иже сотвори, ^нЗ/ИЄМЇА й сХдвьі О^СТЪ ЄГШ.
32 Книга Псалмів 138 (139): 15.
33 Неточна цитата з Першого послання св. ап. Павла до коринтян 2: 10. Пор.: д^ъ во вса йспытХетъ, Й Г/іХвИНЬІ БЖЇА.
34 Пісня над піснями 1: 7.
35 Це парафраза слів поыХішй, ій/ію, які двічі зринають у П'ятій книзі Мойсеєвій: Повторення Закону (6: 3; 20: 3).
36 Парафраза Книги Псалмів 38 (39): 4. Пор.: Согр^АСА сердце /иое во /инѣ.
37 Фраза /ишігсей че/іов^къ вжїй зринає в П'ятій книзі Мойсеєвій: Повторення Закону 33: 1.
38 Сковорода має на думці слова: й в^ыде СЗтХдХ ^d/іевъ нл живХфи^ъ въ ДіївГр'Ь: й/ИА же прежде ВАше длвїрХ грЗдъ пйс/иенъ (Книга Ісуса Навина 15:15).
39 Сковорода має на думці слова: й вйдѣ цлрА дліідл сксічЗі|и й йг|мюі|и пред где/иъ
(Друга книга царств 6: 16).
40 Неточна цитата з Третьої книги царств 10: 4-7. Пор.: И вйдѣ цлрйцл сЗвскл весь С/ИЫС/іъ СО/ІО/ИШНЬ Й дб/ИЪ єгбже СО^дЗ, Й СнѢдИ СО/ІО/ИШНИ, Й ЖИ/ІИфіІ отрокшвъ ЄГШ, й ПреДСТОАНЇе С/іХжЗфИ^Ъ g/ИХ, Й ШБ/Мченїє ЄГШ, й вїночерпцьі ЄГШ, Й ВСЄСОЖЖЄНЇА ЄГШ, иже приноішшє ВО ^рЗ/И^Ь ГДНИ, Й BH'fi СЄВЄ БЫСТЬ, Й рече КЪ СО/ІО/ИШнХ Ціїрго: ЙсТИННЛ СХТЬ С/І0ВЄСЗ, иже С/ІЫШіі^Ъ ВЪ ^Є/И/іЙ /ИОЄЙ, Ш С/ІОВеС^^Ъ твой^ъ Й Ш С/ИЫС/fb твое/иъ: й не Й^Ъ В^ры Г/ІЛгб/ІКІЦШ/ИЪ /ИЙ, дбндеже пріидб^ъ С^/ИШ, Й вЙд^СТЛ ОЧИ /ИОЙ: й се, Н^СТЬ НИ пб/ІЪ ТОПА), Йкоже /ИЙ ПОВ^ДЛІШ: при/іожй/іъ єсй ПрЄ/ИХдрОСТЬ Й В/ііігЗа къ СИ/ИЪ пЗче ВСАК^ГШ C/lX^d.
41 Друга книга Мойсеєва: Вихід 2: 6.
42 "Прообразування", чи "префіїурація" (старі українські письменники вживали також поняття "вьюбразованіє", "знаменованіє", "образованіє", "предображеніє", "прознамено-ваніє", "проображеніє", "фѣіурація" тощо), тобто уявлення, згідно з яким особи, речі та події Старого Заповіту містично засвідчують майбутню євангельську історію, є однією з найважливіших засад християнської ноематики. "Прообразом (хѵпос, - форма, модель) зветься особа, річ або дійство у Ст. Завіті, що проображує, т. зн. наперед означує і передсказує в Нов. Завіті Месію (месійні типи) або инші особи, чи то установи, чи події Нов. Завіту, нпр. Пр. Діву, Апостолів, Церкву, св. Тайни, розсіяння жидів по цілім світі й т. п. (пророчі типи). Особа, установа, подія Нов. Завіта, наперед проображена в Ст. Завіті, зветься антитипом (avzizvnoc,, І Петр. 3: 21), а первісна ідея в Бога, якою він передвидів схожість між прообразом і образом, називається прототипом (архЁтѵпоѵ)" [Лаба В. Біблійна герменевтика. Вид. 2-е. - Рим, 1990. - С. 20]. Отож, услід за Іваном Златоустом українські барокові автори зазвичай стверджували: "Яко маляр, нежели сам образ вьімалюєт, перше рисунок или сВнь єго выставит, так подобне Бог, нежели подал свѣту цѣлому самую истинну спасенія в ХристВ Спасителѣ, в муцѣ и смерти єго, в сакраментах от Христа поставленных Новаго Завѣта, выставил перше сВнь или рисунок того всего в законѣ найбарзѣй Мойсеовом" [Начатки догмато-нравоучителнаго богословія. - Почаїв, 1770. -С. 529]. Природно, що екзегетичні студії наших богословів ХѴІІ-ХѴІІІ ст. часто були не чим іншим, як міркуваннями над "прообразним сенсом" (sensus typicus) Святого Письма [докладніше див.: УшкаловЛ. Біблійна герменевтика// УшкаловЛ. Світ українського бароко: філологічні етюди. - Харків, 1994. - С. 22-23].
43 Сковорода має на думці слова: /ишігсей челов^къ вжїй (П'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону 33:1).
44 Неточна цитата з Послання св. ап. Павла до ефесян 4: 24. Пор.: й шб/ієціЙса бъ нового ЧЄ/ЮВ^Кіі, СОЗДЛННЛГО по вгХ въ прлвдѣ й въ преподбвїи йстинві.
45 Згідно з богословською наукою, Всевишній робить людину причетною до його єства "не сугцественно, так бо толко сам Отец и Сын, и Дух Святый имѣют в себѣ єстество Божіє, понеже суть єдним и тим же самым Богом. Ниже іпостатичне чинит нас участниками своєго єстества, так бо толко натура человѣческая в ХристВ причастіє имать Божіяго єстества, ради єдиной іпостаси или особы Божой, то єсть Сына, который вкупВ єсть Бог и человѣк, но чинит нас причастниками Божіяго єстества своєго чрез дар всыновленія, то єсть начинаєт быти в нас началом житія надприроднаго, вьішшеєстественнаго, вьітискаєт в дуіігв нашей образ свой чрез пребьіваніє своє в нас и творит нас тВм самым членами Твла Христова" [Начатки догмато-нравоучителнаго богословія. - Почаїв, 1770. - С. 104-105].