Пастка-22
- Автор: Хеллер Джозеф
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Книги - XXI
- ISBN: 978-617-614-135-8
- Переводчик: Олена Фешовець
- Жанр: Юмористическая проза
Электронная книга - «Пастка-22». Краткое содержание книги:
Переклад з англійської Олени Фешовець
Він розхитує човна, сказав Майло, і Йосаріан ще раз кивнув. Він не є порядним членом команди, сказав Майло. Йосаріан кивнув і слухав далі, що коли йому не до вподоби, як полковник Каткарт та підполковник Корн командують полком, то було б порядніше, якби він забрався до Росії, а не мутив воду тут. І полковник Каткарт, і підполковник Корн завжди дуже добре ставились до Йосаріана, казав Майло; хіба не дали вони йому медаль після останнього нальоту на Феррару і не підвищили до капітана? Йосаріан кивнув. Хіба не годують вони його і не видають платню щомісяця? Йосаріан знову кивнув. Майло був упевнений, що вони милосердно простять його, якщо Йосаріан піде до них, попросить вибачення, покається й пообіцяє відлітати вісімдесят бойових завдань. Йосаріан сказав, що подумає, а коли Майло випустив шасі і плавно пішов на посадку, затамував віддих і став молитися за щасливе приземлення. І хто б сказав, що йому так остогидне літати?
Коли літак сів, він побачив, що Рим лежить у руїнах. Аеропорт розбомбили вісім місяців тому, І вузлуваті уламки білих кам'яних плит позгрібали бульдозерами в пласкі купи по обидва боки входу на льотне поле, обнесене колючим дротом. Колізей стояв напіврозваленою шкаралупою, арка Костянтина обвалилась. У квартирі повії Нейтлі стояв повний розгардіяш. Дівчата зникли, залишилась тільки стара. Шибки в квартирі були повибивані. Закутана в кілька светрів та спідниць, накрита темною шаллю, стара сиділа, згорнувши руки, на дерев’яному кріслі біля електричної плитки і кип'ятила воду в пом'ятій алюмінієвій каструльці. Вона говорила сама до себе і, щойно зауваживши Йосаріана, почала голосити.
— Пропали! — заголосила вона ще до того, як він встиг відкрити рот. Обхопивши себе за лікті, вона скорботно загойдалася вперед-назад на скрипучому кріслі. — Пропали.
— Хто?
— Всі пропали. Всі бідолашні дівчатка.
— Куди пропали?
— Геть. Їх вигнали геть, на вулицю. Всіх вигнали. Усіх бідолашних дівчаток.
— Хто вигнав? Хто це зробив?
— Ці падлючі здорові солдати в білих касках, з кийками. І наші карабінери. Прийшли зі своїми кийками і всіх повиганяли. Навіть пальта не дали вдягнути бідолашкам. Просто на холод вигнали.
— Їх арештували?
— Їх вигнали. Просто вигнали геть.
— Навіщо ж було виганяти, коли їх не арештували?
— Не знаю, — схлипнула стара. — Не знаю. Хто ж про мене подбає? Хто тепер про мене подбає, коли всі бідолашки пропали? Хто подбає?
— Таж мусила бути якась причина, — наполягав Йосаріан, ударяючи кулаком по долоні. — Не могли вони просто так вдертись І всіх повиганяти.
— Нема причини, — квилила стара. — Нема причини.
— Яке вони мали право?
— Пастка-22.
— Що? — Йосаріан завмер на місці в страху і тривозі; по всьому тілу побігли мурашки. — Що ти сказала?
— Пастка-22, — повторила стара, гойдаючи головою. — Пастка-22. Пастка-22 каже, що вони мають право робити все, що хочуть, якщо ми не можемо їх спинити.
— Про що ти в біса говориш? — закричав на неї Йосаріан, не тямлячись з обурення. — Звідки ти знаєш про Пастку-22? Хто тобі в біса розказав про Пастку-22?
— Солдати в білих касках, з кийками. Дівчата плакали. «Ми зробили щось погане?» — казали. Солдати казали «Ні» і кийками випихали їх за двері. «То чому ви нас виганяєте?» — казали дівчата. «Пастка-22», — казали солдати. Вони казали тільки «Пастка-22, Пастка-22». Що воно значить — «Пастка-22»? Що таке «Пастка-22»?
— Вони вам її не показували? — запитав Йосаріан, у злості й відчаї тупаючи довкола неї. — Ви навіть не змусили їх вам її прочитати?