Емма

Невдовзі підійшла міс Бейтс, і Емму вельми потішила її спантеличена відповідь на привітання, яка, мабуть, стала результатом сумнівів — а що ж говорити? І як би умудритися сказати все й відразу?

— Дякую вам, міс Вудхаус, за всю вашу доброту. Неможливо висловити… Так, дійсно, я чудово розумію… Перспективи нашої дорогої Джейн… Тобто я не це хотіла сказати… Але вона напрочуд швидко одужала… А як почувається містер Вудхаус? О, я так утішена… Я така рада, що мені аж бракує слів… У нас тут така маленька щаслива компанія… Так, звісно… Чарівливий молодий чоловік!..я хотіла сказати, що… і такий приязний… тобто я мала на увазі славного містера Перрі! Скільки уваги він приділив Джейн! — А з тієї підкресленої, з тієї більшої, ніж зазвичай, вдячності, яку міс Бейтс висловлювала на адресу місіс Елтон, Емма здогадалася, що недавно тут відбулася невеличка демонстрація незадоволення мешканців будинку священика з приводу переміни, яка сталась у планах Джейн і що лише недавно цей прикрий інцидент було благополучно вичерпано. Це підтвердили декілька мовлених пошепки фраз, після чого місіс Елтон заявила вголос:

— Так, моя люба, я прийшла; я у вас пробула вже так довго, що деінде вже довелося б і вибачатися, але справа полягає в тому, що я чекаю на свого володаря і повелителя. Він обіцяв приєднатися до мене тут і заодно засвідчити вам свою повагу.

— Як?! Містер Елтон зробить ласку і зайде до нас? Оце так приємність! Із його боку це буде надзвичайно люб'язна послуга, бо, наскільки мені відомо, чоловіки не люблять вранішніх візитів, а містер Елтон — людина надзвичайно зайнята.

— Це дійсно так, даю вам слово, міс Бейтс. Він дійсно зайнятий із ранку до ночі. До нього без кінця приходять люди то з однією справою, то з іншою. Мирові судді, парафіяльні піклувальники, церковні старости — і всі хочуть із ним порадитися. Схоже, що без нього вони і кроку не здатні ступити. «Слухайте, містере Е., — бувало, кажу я, — добре, що мене хоч не чіпають. Не знаю, що сталося б із моїм малюванням і музикуванням, якби я мала навіть наполовину менше відвідувачів». Тут і так ситуація не надто добра, бо я непростимо полишила і те, і друге. Десь уже два тижні не зіграла жодного такту. Однак він неодмінно з'явиться, запевняю вас, спеціально прийде, щоб зробити вам приємність. — І, прикривши рота рукою, щоб не почула Емма, додала: — Це ж буде вітальний візит. А як же інакше!

Міс Бейтс озирнулася довкола, не тямлячи себе від щастя…

— Він пообіцяв мені прийти, як тільки звільниться від Найтлі, але вони там зачинились і дуже серйозно обговорюють якесь питання. Ви ж знаєте, що містер Е. — права рука в Найтлі.

Емма ледве стримала посмішку і лише мовила:

— Містер Елтон подався до Донвелла пішки? А то він весь змокріє від жари.