Фантастика Всесвіту. Випуск 3

У її взаєминах із батьком не було любові, відколи він вигнав тітку Есколастіку, а проте обоє знайшли спосіб жити разом, не заважаючи одне одному. Коли вона вставала, він уже йшов у своїх справах. Ритуал обіду він пропускав рідко, хоча майже ніколи не їв — йому цілком вистачало аперитивів та галісійських закусок, поглинутих у кафе «Парафіяльне». Вечеряти він не приходив: йому залишали його порцію на столі, усе в одній мисці, накритій іншою мискою, хоча знали, що з’їсть він її тільки наступного ранку, розігрітою на сніданок. Раз на тиждень він давав дочці гроші на поточні витрати, які завжди підраховував ретельно і якими вона розпоряджалася бездоганно, та коли вона просила, то залюбки давав їй гроші на всілякі непередбачені видатки. Ніколи він з нею не торгувався, ніколи не вимагав звіту, але вона поводилася так, ніби повинна була звітувати перед трибуналом святої інквізиції. Ніколи він не розповідав їй, у чім полягають і в якому стані перебувають його ділові оборудки, ніколи не брав її з собою до своїх портових контор, розташованих у місці, куди пристойним дівчатам не рекомендувалося з’являтися навіть у супроводі власних батьків. Додому Лоренсо Даса повертався не раніше десятої вечора, тобто якраз тоді, коли в менш критичні часи громадянських воєн починалася комендантська година. До того часу він просиджував у кафе «Парафіяльне», в що-небудь граючи, бо вмів грати в усі салонні ігри й у кожній був визнаним фахівцем. Приходив він завжди в тверезому розумі й не будив дочку, незважаючи на те, що першу чарку ганусівки випивав, як тільки підводився з постелі, а потім протягом цілого дня жував кінчик загашеної сигари і знову й знову прикладався до чарки. Та одного вечора Ферміна таки почула, коли він заходив у дім. Почула, як зачовгали на сходах його солдатські кроки, почула хрипке дихання в коридорі другого поверху, а потім він загупав у двері спальні розкритою долонею. Вона відчинила йому й уперше перелякалася, побачивши його перекошене око.