Капітани піску. Габрієла

— Вірність кожної жінки, яка б порядна вона не була, має свої межі…

Навіть дона Армінда, яка тільки те й робила, що думала про духів і різні збіги обставин, вже казала арабу, що Габрієла — дурепа, якщо відмовляється від таких звабливих пропозицій.

— А ви, мабуть, не дуже жалкуватимете, як вона піде, чи не так, сеньйоре Насібе?

Він не жалкуватиме?! Та думка про це не йде йому з голови: він загубив спокій, він шукає виходу, не спить ночами і навіть по обіді, він позбувся апетиту і схуднув. Всі його вітали, бажали успіхів, поплескували по спині, а він намагався втопити в шампанському свій страх і надокучливі питання, що краяли йому душу. Чим була для нього Габрієла і що він має зробити, аби зберегти її? Він думав почути пораду від Жозуе, але вчитель теж топив своє горе у вермуті і скаржився:

— Якого дідька немає кашаси на, цьому нікчемному святі?

Де поділися його округлі слова, його римовані вірші?..

Під час балу сталися ще дві сенсації. По-перше, Мундіньйо Фалкан, якому швидко набридла доступна Ірасема (він не належав до тих, що фліртують біля воріт або ходять на ранкові сеанси в кіно, щоб крадькома обніматися і цілуватись), звернув увагу на біляву дівчину з перламутровою шкірою і небесно-блакитними очима.

— Хто вона? — запитав він.

— Онука полковника Раміро, Жеруза, донька доктора Алфредо.

Мундіньйо усміхнувся, це видалось йому потішним. Молода красуня була з дядьком і доною Олгою. Мундіньйо зачекав, доки оркестр заграв танець, підійшов і доторкнувся до руки Тоніко.

— Дозвольте привітатися з вашою дружиною і небогою.

Тоніко розгублено відрекомендував Мундіньйо, але одразу ж узяв себе в руки — він був світською людиною. Відбувся звичний за таких умов обмін люб'язностями.

Мундіньйо запитав дівчину:

— Ви танцюєте?

Жеруза відповіла ледь помітним порухом голови і всміхнулася. Вони пішли танцювати. Це викликало в залі таке збентеження, що деякі пари втратили ритм; всі озиралися на експортера і онуку Бастоса. Жінки посилено перешіптувались, а деякі зійшли навіть з другого поверху, щоб побачити Жерузу з Мундіньйо.

— То ви і є той Хо, яким лякають дітей? Але ж ви не схожі на Хо…

Мундіньйо розсміявся:

— Я рядовий експортер какао.

Дівчина теж розсміялася, і розмова велася далі. Другою сенсацією була Анабела. Запросили її на пропозицію Жоана Фулженсіо, який жодного разу ще не бачив її танців, бо не відвідував кабаре. Опівночі, коли свято було у розпалі, погасли майже всі вогні і зала окуталась напівтемрявою, Атаулфо Пассос оголосив:

— Танцівниця Анабела, відома акторка з Ріо-де-Жанейро.

Вона танцювала в пір'ї і накидці перед дівчатами і жінками, які гаряче їй аплодували. Рібейріньйо, що сидів поруч з дружиною, був на сьомому небі. Присутні чоловіки знали, що йому належить це худорляве, спритне тіло, що для Рібейріньйо Анабела танцювала без трико, без пір'я, без накидки.