Велика маленька брехня
- Автор: Мориарти Лиана
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: ТОВ «Видавнича група КМ-БУКС»
- ISBN: 978-966-948-139-9
- Переводчик: Катерина Іванова
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Велика маленька брехня». Краткое содержание книги:
Велика маленька брехня - блискучий роман про колишніх чоловіків, других дружин, матерів та дочок, шкільний скандал та маленьку брехню, котра може стати смертельною.
— Абігель має «дивовижний досвід» з Бонні у притулку для бомжів, — сказала Еду Маделін.
Ед прибрав з обличчя подушку:
— Це огидно.
— Я знаю, — відповіла Маделін. Саме за це вона його любила.
— Кави, — сказав він із співчуттям, — принесу тобі кави.
— ПОДАРУНКИ! — заверещали Хлоя з Фредом із залу.
Хлоя та Фред не могли натішитися наскрізь комерціалізованим сприйняттям Різдва.
Харпер: Можете собі уявити, як дивно було для Маделін, що дитина її колишнього чоловіка піде до школи разом з її донькою? Пам’ятаю, як ми з Ренатою говорили про це під час обіду. Ми дуже хвилювалися, як це відобразиться на груповій динаміці у класі. Звісно, Бонні вдавала, що у них все дружньо та полюбовно. «Ой, на Різдво ми разом обідали». Боже збав. Я бачила, як вони поводилися у вечір доброчинної вікторини. Я бачила, як Бонні жбурнула у Маделін свій коктейль!
Розділ дев’ятий
Різдвяного ранку Селеста прокинулася щойно зайнялося на світ. Перрі все ще міцно спав, із дитячої кімнати, що розташовувалася поруч із батьківською спальнею, не долинало ані звука. Вони мало не зомліли від хвилювання, чи знайде їх Санта у Канаді (Санті були відправлені листи з повідомленням про зміну адреси), через поїздку геть збилися з пантелику їхні біологічні годинники, і Селеста з Перрі мали неабиякий клопіт із вкладанням дітей спати. Хлопці вмостилися разом у двоспальному ліжку і не переставали боротися — на межі істерики, коли сміх змінювався сльозами, і знову сміхом. Перрі гукнув їм із сусідньої кімнати: «Хлопці, ану спати!» — і раптом запанувала тиша. Коли Селеста за кілька хвилин зайшла перевірити, як вони, обидва спали на спині, розкинувши руки та ноги, ніби їх раптово зморила втома.
— Ходи сюди та поглянь, — сказала вона Перрі, і він прийшов, став поруч із нею, і кілька хвилин вони стояли та дивилися, як хлопці сплять. А потім усміхнулися одне до одного та навшпиньках вийшли з кімнати, щоб випити по келишку і відсвяткувати Святвечір.
Тож нині Селеста вислизнула з-під пухової ковдри та підійшла до вікна, котре виходило на скуте кригою озеро. Вона торкнулася долонею скла. Холодне, хоч у кімнаті було тепло. Посеред озера стояла величезна ялинка, уся у червоних та зелених вогниках. Тихо падав сніг. Було так гарно, що здавалося, вона може відчути цю красу на смак. Коли пізніше Селеста згадувала ці свята, вона пам’ятала їхній смак — насичений фруктовий, немов глінтвейн, який вони пили.
Сьогодні, після того, як хлопчаки розпакували свої подарунки, вони поснідали у номері (млинці з кленовим сиропом!) та пішли бавитися в снігу. Зліпили сніговика. Перрі замовив їм катання на санчатах. Перрі запостив у фейсбук фото, як вони всі валяються у снігу та написав щось на кшталт «Хлопці насолоджуються своїм першим направду білим Різдвом». Йому подобався фейбук. Усі його дражнили через це. Опасистий успішний банкір постить фото на фейсбук і пише підбадьорливі коменти під постами з рецептами дружин своїх друзів.
Селеста озирнулася на ліжко, де все ще спав Перрі. Коли він спав, у нього завжди була маленька зморшка між бровами, ніби його сни змушували його замислитися.
Як тільки він прокинувся, то не міг дочекатися, доки вручить Селесті подарунок. Він любив робити подарунки. Уперше вона зрозуміла, що хоче вийте за нього заміж, коли побачила нетерпіння та очікування на його обличчі, як він спостерігав, як його мама розгортала його подарунок на день народження.
— Подобається? — не втримався він, як тільки вона розірвала подарункову упаковку, і вся сім’я засміялася, бо ж він поводився, як велика дитина.
Селесті не доводилося симулювати втіху. Що б він не обрав, воно було ідеальним. Вона завжди пишалася своїм умінням вибирати вартісні подарунки, але Перрі перевершив її у цьому таланті. Під час їх минулої закордонної поїздки він знайшов кумедний рожевий кришталевий корок для шампанського.
— Тільки-но я побачив його, одразу подумав про Маделін, — сказав він.
Звісно, Маделін була у захваті.
Сьогоднішній день ідеальний у всьому. Фото на його сторінці у фейсбук не брешуть. Стільки радості та втіхи. І це був абсолютний, беззаперечний факт.
І справді, не було причин покинути його доки хлопці не закінчать школу.
Це буде найкращий час піти. У день, коли вони складуть останній екзамен.