Вакансія на вбивцю
- Автор: Паняєва Наталя
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Зелений пес
- ISBN: 978-966-2938-54-8
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Вакансія на вбивцю». Краткое содержание книги:
Під час проведення кінофестивалю «Молодість» знаходять задушеною юну симпатичну акторку. Здавалося б, безглузда смерть! Відсутність мотиву робить розкриття вбивства проблематичним, та коли до розслідування долучається відомий журналіст Авенір Дейкало, у зловмисника зникають шанси уникнути викриття. От тільки чи є душогубцем той, на кого так промовисто вказують докази?
Відповідь знайти непросто, бо один кримінал тягне за собою інший — не менш страшний. Розгадати ребус можете спробувати і ви, прочитавши новий роман авторки детективних романів киянки Наталі Паняєвої, а ми гарантуємо карколомну інтригу, динамічний сюжет і вкрай несподівану розв’язку!
Сеанс закінчився майже опівночі.
Дорогою до готелю до них приєдналася група знайомих — білякіношна публіка, скоріше друзі Маргарити, ніж їхні спільні друзі. Вони поцікавилися у Віталія його враженнями про фільм. Питання були суто професійні. Гаранджа впевнено відповідав на них, але потім подумав, що не цим людцям влаштовувати йому іспит.
Він повернувся до Маргарити:
— Піду прогуляюся, — сказав Гаранджа. — Хочеться подихати свіжим повітрям.
— Іди, звичайно, — відпустила його Маргарита. — Добраніч.
Вона пильно подивилася на нього. Віталій відповів їй байдужим поглядом.
— Добраніч.
Він сповільнив крок, пропускаючи попутників уперед, іще кілька метрів йшов позаду, аж поки до нього долинув гул натовпу біля готелю, тоді повернувся і повільно почимчикував у бік Хрещатика.
Людський потік рухався від Будинку кіно у напрямку готелю «Палас», Віталій був єдиний, хто сунув проти плину натовпу. Час від часу аматори автографів зазирали йому в обличчя з надією впізнати в ньому котрусь із знаменитостей. Але Віталій Гаранджа, зайнятий своїми думками, геть не зважав на тих, хто заступав йому дорогу. Збудження й азарт, яких так жадав, майже минули, і він відчував, що підтримує їх штучно. От якби Віталій зумів підкинути тіло дівчини трохи раніше і його б уже хто-небудь виявив, то міліція давно була б тут і почала слідство. А тепер труп дівчини знайдуть лише годин за п’ять-шість, і передчуття такого томливого чекання псувало йому настрій.
Він пройшов повз казино на Прорізній, вийшов до Золотих воріт і почвалав далі по Володимирській у бік університету. Дійшовши до кінця скверу, Гаранджа сів на лаву й запалив. Звідкись чувся бій годинника. Хвилин двадцять він курив.
Несподівано звідкілясь збоку донісся якийсь шум, чиїсь кроки. Він повернув голову. Молоденька дівчина, вийшовши з машини, прямувала у його бік. На ній були темні джинси, майка, сандалети. Вік — приблизно двадцять, двадцять один. Може, на рік менше. Білявка з волоссям до пліч, симпатична, хоча і не красуня. Гаранджа спостерігав за нею, намагаючись зрозуміти, що вона робить тут так пізно.
Юнка глянула на нього, потім рішуче попрямувала до невеличкого пагорбка, в якому був схований туалет, і раптом пірнула у його темні нетрі. Гаранджа трохи почекав. Коли дівчина виринула на поверхню, несучи великий оберемок квітів, Віталій повільно підвівся і підійшов до неї.
— Вам допомогти, панночко? — запитав він.
Панночка подивилася на нього. Місячне світло падало просто на її обличчя. Гаранджа був вражений ясністю її очей. Вона посміхнулася:
— Я сама впораюся. Дякую.
І потягла свій вантаж у той бік, де залишила автомобіль. Віталій прилаштувався з протилежного краю оберемка. Його руки торкалися тонких, але мідних дівочих рук. Так, парою, наче краб, вони боком пересувалися алеєю, а біля машини Гаранджа перебрав на себе оберемок, а дівчина прочинила дверцята.
— Дякую, — повторила вона, вмощуючи квіти на задньому сидінні.
Він спостерігав за тим, як юнка займає місце за кермом.
— Ви їдете сама кататися в таку пізню годину? — запитав Віталій.
— Не кататися, — поправила його дівчина, — а розвезти квіти.
— Які квіти, навіщо?
— Для кафе і ресторанів.
— Ви збираєтеся робити це сама?
— Ну звісно.
Гаранджі сподобалася її незалежність. Він дивився, як дівчина намагалась завести двигун старенького «опеля», енергійно натискаючи на педаль, і подумав, що в неї набагато більше сили, ніж можна було припустити, дивлячись на таку струнку фігурку. Але й після третьої спроби двигун не завівся.