Джовані Трапатоні
- Автор: Росич Олекса
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-966-2909-55-5
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Джовані Трапатоні». Краткое содержание книги:
За допомогою ґудзика кожні триста років він знову продовжував своє життя ще на три століття. Але той чарівний ґудзик загубився, і весь воронячий світ було примушено його шукати. Зло має велику силу. Але коли на його шляху стає любов, воно зникає…
— Правда?! — захоплено прошепотіла Лада.
— Якщо брешу, то не зійти мені із цього місця. І ще… Зазвичай усі ворони мають чорні очі. А ці обоє мали очі кольору небесної блакиті…
— Оце так-так! — задумливо мовила Лада, зауваживши, що під час розповіді ненавмисно відкрутила помпон зі своєї шапки. — Стривай, ба. А що було далі? Ви полізли за димар, і що?
— Нічого. Зовсім трішки подивились, і тут Лану, як на зло, боляче вкусив у ніс комар. Ну, Лана і не витримала — ляснула його як слід. Ворони одразу піднялись в повітря. І тут, невідомо звідки, на цих бідолах накинулася тьма вороння. Просто-таки тьма. Те, що почалось у небі, складно навіть бійкою назвати. Це було якесь божевілля. Ще на початку, коли можна було хоч щось розгледіти, я помітила, що ці двоє, Горан та Бо Ши, у лапах мали бронзові мечі. Але за мить я вже не бачила нічого, окрім самої чорноти. Воронів було стільки, що вони закрили собою небо. Можливо, ти пам’ятаєш, що наступного дня і «Львівська», і «Високий Замок», і всі інші газети писали, що вересневий зорепад спричинив у Львові страшне вороняче божевілля. «Високий Замок» навіть написав, що за ніч на старий Львів упало три тисячі мертвих воронів? Пам’ятаєш?
— Ні-ні, у вересні я вже в Лондоні була. Це ж початок навчального року.
— Ну, то менше з тим… Так от, а зранку, щоб ти знала, Міністерство надзвичайних ситуацій вивезло зі старого міста сорок дві тисячі мертвих воронів! У Лани в мерії похресниця працює — то вона брехати вже не буде. Ти уявляєш, що за битва це була?! Сорок дві тисячі загиблих!
— Двісті сорок дві тисячі… — виправивши її, прохрипів із заднього сидіння Джовані.
— Що?! — аж здригнулася від несподіванки баба Ганя.
— Двісті сорок дві тисячі мертвих, — спокійно повторив Трапатоні. — Якби ви знали, пані Ганно, як я заздрю вам. Вам довелося побачити те, про що потайки мріє кожен ворон. Горан і Бо Ши — єдині, хто наважилися без страху вимовити жахливе ім’я ДДТ! Вони перші і єдині, хто голосно заявив, що імператор ДДТ — звичайнісінька потвора і нікчема. Вони наважилися виступити проти всього світу! Ці двоє не побоялися вимовити, що теперішній світ — це лишень потворне відображення Творіння… І в цьому потворному світі все побудовано на брехні, лицемірстві та страху. Ви, пані Ганно, правильно зауважили, що в Горана та Бо Ши навіть колір змінюватись почав. Але ви трохи недогледіли. У Горана не тільки голова має благородний помаранчевий колір. Але й одне крило! А у Бо Ши не тільки яскраво жовта голова, але й правий бік! І навіть майже увесь хвіст!
— Ні-ні, сонечко, — захитала головою баба Ганя. — Це диво розгледіли мої старечі очі. Просто ще жодна бабця в світі нічого подібного не розповідала своїй онучці. Тож зрозуміло, що я хвилююся і намагаюся не налякати мою Ладу. Зрештою, Ладусю, якщо ти не будеш вважати свою бабцю дальтоніком божевільним…
— Ба, ну як тобі не соромно?
— Соромно. Каюся. Більше не буду! — і баба Ганя ніжно подивилась на онуку.
— Добре, проїхали, — всміхнулась Лада бабці.
— Я, звичайно, перепрошую, — вже повністю оживши, втрутився в розмову Трапатоні, — але ви, пані Ганно, помилилися аж двічі. За перше ви вже вибачилися. Але друге… Друге ми ще не з’ясували.
— Тобто друге? Я боялася лишень розказати всю правду про кольори. А все решта було розказано правдиво.
— Ні-ні, стривайте, пані Ганно… — по-діловому, зі знанням справи зупинив він її. — Ви не сказали головного! Я не почув ані словечка про шалені розміри наших героїв.
— Шалені розміри чого або кого? — не зрозуміла баба Ганя.
— Шалені розміри героїв. Ви не сказали, що Горан та Бо Ши за своїми велетенськими розмірами навіть не схожі на жалюгідних воронів. Вони за статурою подібні до тигрів уссурійських. А може, навіть більші.
— Та ну тебе, — відмахнулась баба Ганя. — Горан такий самий за статурою, як ти. А Бо Ши, так той взагалі майже вдвічі за тебе менший. Які там уссурійські тигри. Вони нічим не відрізняються від тебе.
— Це брехня, — ображено пробубонів Джовані. — Усім воронам відомо про неймовірну фізичну силу Горана і Бо Ши. Самі подумайте, як вони можуть бути такі, як я?! Якщо вони тільки у Львові в позаминуле літо вистояли проти трьох легіонів?! Ви ж самі казали, яка дика кількість чорних була знайдена зранку… А ви знаєте, що Горан три роки тому сам-один цілий тиждень тримав облогу всього повсталого Парижа?! А Бо Ши?! — захоплено вигукнув він. — Та Бо Ши на Сході таке робив, що такого ніхто ніколи не робив! Він один-однісінький наважився кинути виклик усій об’єднаній армаді чорних! Імператор ДДТ за голову Бо Ши пообіцяв винагороду в мільйон алмазів! Бо Ши сам визволив усіх нікарагуанських повстанців, яких уже було приречено до страти! Бо Ши знищив самого Дайоту!