Зворотня сторона Демонології
- Автор: Соколян Марина
- Язык: украинский
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Зворотня сторона Демонології». Краткое содержание книги:
Ми перезирнулися і одночасно дійшли висновку. Бета?!
— Домовимось так: це — робоча гіпотеза, яка за умови своєї екстремальної правдоподібності вимагає превентивних заходів.
— Бішопе, а ви, часом, ніколи не працювали в цій… ДУПІ?
— Де? А-а, та ні, я просто звик чітко формулювати думки, потім ними зручніше користуватись.
— Багаторазового, значить, використання. Точно, в довгостроковому періоді це виправдовує затрати. Значить так, я сьогодні йду на розвідку.
— Це ще куди?
— По бабах, пане Бішоп.
— Назад, значить, на вихідні позиції?
— Ні, це ви туди йдете. Зорієнтуєтеся за світлом червоних ліхтарів. Бонавентура!
Бішоп розвернувся і, з болем ображеного авторитету в очах, поцікавився:
— Це ти до цього, недолугого представника місцевої влади? Як вони там, загнивають у болоті корумпованої бюрократії?
— Чого ж, процвітають. То їх рідна стихія.
Пан Теодор зробив останню спробу:
— А він і справді…того?
— Кого? Не цікавилася, як він проводить вільний час. Та правда, інкуб. Задоволені?
Він не відповів, та я бачила, навряд чи. На його милому обличчі проступили риси Азазелло, демона сумніву. Лише пізніше я зрозуміла, що він мав усі підстави як побажати мені щасливої дороги і успіхів у особистому житті, так і намагатись утримати мене від цього необачного кроку. Ну так я ж цього не знала! Порада всім чоловікам всього світу: не треба вважати жінок за телепаток тільки тому, що вони розуміють хто ви, з чим ви і чого вам треба. Просто, більшу частину часу ваші бажання доволі нехитрі і однозначні.
— Будь обачна, добре? — нарешті спромігся він.
— І ви, бережіть себе. Не перевантажуйтесь, дотримуйтесь режиму праці, харчування і відпочинку. Працюйте над позитивним баченням світу.
Він зітхнув і хитнув головою, мовляв, дурепа була, дурепою і залишилася. Ну, зізнаюся, є щось від того.
…ХIV…
Ми домовилися зустрітись там же, біля Пам’ятника. Так би мовити, тур по історичних місцях. Я почала з якоюсь несвідомою прихильністю ставитися до Героя, можливо через спільні проблеми з головою, не знаю.
Ми знову з’явилися на площі одночасно — якась підозріла синхронність. На цей раз, для різноманітності, мені просто відібрало дар мовлення, і я тільки чемно посміхалася і виражала свої нечисленні думки універсальною мовою жестів. І тільки коли мені було поставлено питання руба і я відчула, що зараз тільки розведу руками і поплескаю себе по щоках, довелося схаменутися і отямитися.
— Так, я дивно поводжуся. Так, мене щось турбує. Ну, давай, тоді вгадуй і далі — що саме?
Гаел задумався, симулюючи тяжкий розумовий процес.
— Емм… Наближення комети Гея-в-Поппа? Ні? Бордель не виконує бізнес-план на півріччя? Виконує? Ну тоді… А це підозріло, доречі, що виконує, треба перевірити, як це так… Е-е, стоп, без рукоприкладства! Ну, не знаю. Зізнавайся вже, де партизани поховалися!
— Ага, зараз все розкажу, представлю мат-докази і навіть від алібі відмовлюсь, лишень би тобі зробити приємне. Ну, словом, хвилює мене ця історія з Люком. Чого їм від мене треба, питається?
Гаел зупинився, обережно притримуючи щелепу і витріщився на мене, як на останнє чудо природи і техніки.
— Ти не знаєш?! Взагалі не знаєш? Нічого?
Я гордо хитнула головою. Гаел почухав праве вухо.
— Ну то, значить, я маю тобі розповісти, так? Н-да, довга вийде історія.
Він спритно вхопив мене за лікоть і пришвидшив ходу.
— Це ми куди?
— Не знаю. Ну не хочеш же ти тут, посеред вулиці…
— Я хочу завжди, незалежно від місця подій. Тільки різних речей.
— О! Вітаю! Ти тільки-но сама сформулювала основний життєвий принцип людства. Нам перш за все треба мати на увазі цей постулат, коли ми беремося до роботи.
— Ну а до чого тут Люк?
— Зараз поясню.
Ми зупинилися на набережній, коло кам’яних перил, які надійно відділяли нас від примарних хвиль невеличкої річки. Вона звалася Никавка і десь там впадала до величного Дресу, щоб разом з ним долати шлях до Негостинного Моря. Гаел поклав руки на перила і десь помандрував поглядом за водою, поки я прискіпливо розглядала його профіль. Тільки-но я збиралася підвести підсумки спостереження, він різко обернувся, демонструючи не менш цікавий, як об’єкт дослідження, анфас.
— Скажи, чого ти зараз хочеш, більш за все?
— Мм… ги-ги, — красномовно відповіла я.
— Таке, чого ти не можеш собі дозволити?