Остання збірка
- Автор: Шекли Роберт
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Зелений пес
- ISBN: 966-365-097-4
- Переводчик: Руслан Ткачук
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Остання збірка». Краткое содержание книги:
Остання збірка
Зелений пес
Київ 2006
ISBN 966-365-097-4
Переклад українською Р. Ткачук
На 76-му році обірвалося життя відомого американського фантаста Роберта Шеклі. Договір на український переклад було підписано у квітні 2005 року під час візиту до Києва, який став для письменника останнім.
Світлій памуяті Роберта Шеклі присвячується Остання збірка.
— Боюсь, це неможливо, — сказав Фетерер.
— Багато хто, — суворо мовив священик, — вважає, що доручити Останню Битву військовим було помилкою.
— Вибачте, — бадьоро заперечив Фетерер, — це балачки, від яких один крок до поразки. З вашого дозволу...
Він указав на двері. Священик втомлено вийшов.
— Ох, ці цивільні, — зітхнув Фетерер. — Отже, панове, ваші війська готові?
— Ми готові битися за Нього, — патетично вигукнув генерал Мак-Фі. — Я можу поручитися за кожного автоматичного солдата під моїм командуванням. їхній метал блищить, усі реле оновлено, акумулятори повністю заряджені. Сер, вони буквально рвуться в бій. Генерал Онгін стрепенувся.
— Наземні війська готові, сер.
— Повітряні сили готові, — сказав генерал Дел.
— Чудово, — підбив підсумок Фетерер. — Усі інші приготування закінчено. Телевізійна трансляція для населення всієї планети забезпечена. Ніхто — ні багаті, ні бідні — не буде позбавлений видовища Останньої Битви.
— А після Битви... — почав генерал Онгін і замовк, поглянувши на Фетерера.
Той насупився. Він не знав, що буде після Битви. Цим, очевидно, займуться релігійні установи.
— Гадаю, буде влаштований урочистий парад або щось подібне, — відповів він невпевнено.
— Ви хочете сказати, ми будемо представлені... Йому? -запитав генерал Дел.
— Точно не знаю, — відповів Фетерер, — але, гадаю, так. Зрештою... Ви розумієте, що я хочу сказати.
— Але як нам одягнутися? — розгублено запитав генерал Мак-Фі. — Яка на такий випадок передбачена форма одягу?
— Як одягнені ангели? — запитав Фетерер в Онгіна.
— Не знаю, — відповів той.
— Білі одежі? — припустив генерал Дел.
-Ні, — твердо відповів Фетерер. — Одягнемо парадну форму, але без орденів.
Генерали кивнули. Це відповідало ситуації. І от настав час.
У чудовому бойовому строю сили Пекла рухалися пустелею.
Вищали пекельні флейти, бухали порожні барабани, спрямовуючи вперед примарне воїнство. Здіймаючи сліпучі хмари піску, автоматичні танки генерала Мак-Фі виступили проти сатанинського ворога. Одразу в небі з ревом пронеслися автоматичні бомбардувальники генерала Дела, скидаючи бомби на легіони пропащих душ. Фетерер мужньо ввів у бій свою механічну кавалерію.
У центр цього хаосу рушила роботопіхота Онгіна, і зробила все, що здатен зробити метал.
Орди проклятих заповнили фронт, роздираючи на частини танки й роботів. Автоматичні механізми гинули, мужньо захищаючи кожну п'ядь піску. Бомбардувальники Дела падали з небес під ударами грішних ангелів, керованих Мархозієм, кожний помах драконячих крил якого створював у повітрі торнадо.
Тонка поріділа шеренга роботів стримувала натиск гігантських злих духів, які трощили їх, сповнюючи жахом серця мільйонів людей у всьому світі, які не відводили зачарованого погляду від екранів телевізорів. Роботи билися мужньо, як герої, намагаючись відбити атаку сил зла.
Астарот вигукнув наказ, і Бегемот важко рушив в атаку. Ваал на чолі клина дияволів ударив у лівий фланг генерала Фетерера, який, не витримуючи натиску, захитався. Метал стогнав, електрони вищали в агонії.
За тисячу миль від лінії фронту генерал Фетерер витер тремтячою рукою спітніле чоло, але так само спокійно й виважено віддавав розпорядження, які кнопки натиснути і які важелі повернути.
Чудові армії його не розчарували. Смертельно ушкоджені роботи підводилися на ноги й продовжували битися. Розбиті, розтрощені, рознесені вщент виючими дияволами, вони спромоглися утримати свої позиції. І тут в контратаку було кинуто П'ятий корпус ветеранів, і ворожий фронт був прорваний.
За тисячу миль від лінії фронту генерали керували операцією переслідування.
— Битву виграно, — прошепотів верховний головнокомандувач Фетерер, відриваючись від екрана монітора. -Вітаю, панове.
Генерали втомлено посміхнулися.
Вони поглянули один на одного, тріумфальний вигук вирвався з їхніх грудей. Армагедон виграно, сили Сатани переможено.
Але на їхніх телевізійних екранах щось відбувалося.
— Як це! Що це... — почав генерал Мак-Фі й замовк. Полем битви поміж купами покрученого, роздробленого металу прямувала Благодать.
Генерали мовчали.
Благодать торкнулася знівеченого шматка металу. По всій випаленій пустелі заворушилися роботи. Покручені, обгорілі, оплавлені, вони випростовувалися.